У 2014 році між Європейським Союзом та Україною було підписано Угоду про Асоціацію, котра являє собою широкий і далекосяжний план дій з європейської інтеґрації України.
Тоді ж Європейською Комісією ухвалено амбітне рішення надати Україні пакет допомоги загальним обсягом 11 мільярдів євро «впродовж найближчих років». Пізніше цю суму було збільшено до 12,8 мільярда.
Міжнародна технічна допомога, а також пряма бюджетна підтримка в різних галузях, які надаються ЄС Україні, становлять важливу частину цього плану.
За інформацією Уряду України, зокрема в 2017 році Україна отримала від ЄС міжнародну технічну допомогу на 174 мільйони євро.
Єдина рамка підтримки України на 2018-2020 роки, затверджена Європейською Комісією у грудні 2017 року, передбачає надання Україні від 430 до 530 мільйонів євро протягом цього періоду.
Таким чином, ЄС здійснює значні видатки на підтримку реформ, спрямованих на сприяння європейській інтеграції України, зокрема – у вигляді безповоротної допомоги у формах МТД та БП.
Разом з цим, багато українських громадян, в тому числі представників організацій громадянського суспільства, не бачать, як заходи програм і проектів ЄС допомагали б їм просувати європейські реформи в дотичних до них галузях.
Таким чином, ефективність технічної допомоги ЄС Україні викликає, наразі, зростаючу стурбованість громадянського суспільства.
Це відбувається, зокрема, тому що:
- Не досить зрозумілою для широкої громади в Україні є «загальна архітектура» технічної допомоги ЄС, а саме: на основі яких принципів суми коштів, передбачені для реалізації тих чи інших широко сформульованих пріоритетів, розподіляються між окремим проектами. Простіше кажучи, для організації громадянського суспільства, що представляє інтереси людей, задіяних у певній галузі, часто не ясно, чи можуть вони розраховувати на яку-небудь підтримку імплементації саме тих положень Угоди про Асоціацію, котрі їх безпосередньо стосуються.
- Планування проектів ЄС на Україні не передбачає якоїсь ясної процедури консультацій із громадянським суспільством. Тому представники зацікавлених організацій, які представляють різні групи інтересів, отримують кожен проект як щось уже готове і повністю сформоване без їхньої участі, хоча й мають згідно термінології, що вживається Європейською Комісією, статус «акціонерів» або «бенефіціаріїв».
- Плани та бюджети проектів, як правило, не є прозорими, отже зацікавлені організації громадянського суспільства часто не можуть знати, що саме робитиметься в рамках того або іншого проекту скажімо через три місяці, або пів року. Відсутня, зазвичай, інформація і про те, яких саме кількісно та якісно вимірюваних результатів має на меті досягти реалізація того чи іншого проекту.
- Відсутня будь-яка процедура щодо того, як зацікавлені організації громадянського суспільства можуть ініціювати корективи у планах реалізації проектів ЄС на Україні безпосередньо в ході їхнього здійснення.
- Завершення реалізації проектів зазвичай не супроводжується публікацією достатньо детального звіту про те, що саме в його рамках було здійснено та до яких позитивних наслідків це призвело, або ж ці звіти є такими, що не дають ясного уявлення про кінцеві підсумки реалізації проекту.
За цих умов, організації громадянського суспільства, представники яких зібралися 19 березня 2018 року в місті Києві на Круглий стіл «Ефективність міжнародної технічної допомоги Європейського Союзу як чинника реформ та зближення ЄС і України» заявляють, що прагнуть більшого залучення до планування, реалізації та оцінки програм ЄС в Україні у відповідних галузях.
З цією метою учасники Круглого столу погодились поглиблювати свою взаємодію та координувати зусилля для налагодження необхідного діалогу з органами ЄС та Урядом України.
Зокрема, як перший крок, учасники Круглого столу закликають Платформу громадянського суспільства та Парламентський комітет Асоціації детально розглянути питання міжнародної технічної допомоги ЄС Україні на одному з найближчих засідань.
Київ, 19 березня 2018 року