З 15 по 19 червня 2020 рокуПрофспілкова Організація «Захист праці» у Відокремленому Підрозділі «Криворізька теплова електрична станція» Акціонерного Товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО” має намір провести 5-денне пікетування прохідної підприємства з вимогою до Адміністрації звернути увагу до справедливих вимог нашої профспілки, не ухилятися від соціального діалогу та нарешті розпочати процес спільної роботи з укладання нового колективного договору, який би врахував інтереси пересічних працівників електростанції.
Наше здоровье, наши права, а не их прибыль и приватизированная медицина, не гарантирующая ни обслуживания самых нуждающихся, ни нашей безопасности.
28 апреля отмечался Всемирный день охраны труда. В этом году он пришелся на пик глобального кризиса, разгоняемого и усугубляемого пандемией коронавируса. Пандемией, ударившей по трудящимся и бедным слоям населения всего мира и обнажившей результаты реализации политики сокращения ассигнований на социальные нужды и ужесточения экономии, реакционных структурных реформ, уничтожающих плоды борьбы трудящихся за свои права, растущее социальное неравенство, а также крах системы здравоохранения и иных секторов государственных услуг. Для правительств − со своими незначительными нюансами и особенностями − намного важнее прибыль капиталистов, чем здоровье людей.
Конечно, приоритетное значение имеет сохранение жизней работников системы здравоохранения, находящихся на первой линии борьбы с пандемией, но, вместе с тем, мы хотим вновь подчеркнуть необходимость защиты прав всех трудящихся и эксплуатируемых слоев населения.
Правительства и буржуазия неустанно вещают о «профилактике несчастных случаев и заболеваний на рабочих местах», но, вместе с тем, не обеспечивают трудящихся средствами индивидуальной защиты, разгоняют рабочие комитеты по технике безопасности и гигиене труда, монетизируют профессиональные риски и делают состояния на жизни и условиях труда рабочих за счет страхования рисков и самострахования.
Правительства и буржуазия заявляют о своей приверженности принципам безопасного, здорового и достойного труда, но при этом только и делают, что узаконивают внештатную занятость и отмену пособий на обеспечение прожиточного минимума. Они − в компании с бюрократизированными профсоюзными лидерами − лицемерно сетуют на растущее число жертв несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний. Но последние являются ни чем иным, как самым грубым проявлением упадка капитализма.
Пандемия в сочетании с экономической рецессией и мерами по ужесточению экономии, без всякого сомнения, пагубно отразится на жизни работников системы здравоохранения и тех отраслей, которые считаются жизненно важными и не были свернуты на время пандемии. Увеличится подверженность рискам, профессиональным заболеваниям и посттравматическому стрессу. Расширится и протестная повестка дня, сформируется новая программа борьбы (которая уже началась и которая только усилится) в защиту государственной системы здравоохранения и трудовых прав. И мы намерены направить в нужное русло глубинные меры, чрезвычайные по своему характеру и социалистические по своей сути.
Кризис системы здравоохранения и условия труда
Пандемия обнажила коллапс систем здравоохранения, чей потенциал оказался истощенным ввиду капиталистической логики извлечения прибылей, приватизации и урезания бюджетных расходов. Она продемонстрировала неспособность капиталистической системы адекватно реагировать на непредвиденные изменения санитарно-гигиенической и социально-экономической ситуации. Спасительные меры − только для банков и корпораций, но не для трудящихся. Мир с ужасом наблюдает сцены, которые, как казалось, навсегда похоронены в учебниках по истории: штабели трупов в больницах, брошенные где попало или сжигаемые посреди улицы тела. И жертвы коронавируса, агонизирующие в отсутствие аппаратов ИВЛ.
Несомненно, жуткое сокращение финансирования медицинской сферы под давлением капиталистических финансовых институтов, более широкое внедрение политики оказания платных услуг и приватизации учреждений здравоохранения, благодаря чему частный сектор жутко разросся за счет государственного, постоянное урезание государственных ассигнований в области науки, технологий и исследований − все это привело к тому, что население оказалось в беззащитном состоянии. Без того медицинского окопа, в котором можно было бы укрыться.
Правительства выглядят беспомощно в своих попытках остановить пандемию. Глубокий кризис системы во многих случаях вынудил к принятию таких мер, как бюджетные вливания, изъятие аппаратов ИВЛ, конверсия производства с целью изготовления медицинских расходных материалов и даже национализация − пусть и временная − частных медучреждений, как это случилось в Ирландии. Что показывает тупиковость логики капиталистического развития и потребность в принятии социалистических мер, за которые ратуем и мы.
Отдельная тема − это здоровье медработников. Тысячи сотрудников медучреждений заразились и умерли вследствие нехватки средств индивидуальной защиты. Речь не идет о чем-то неизбежном. Уже существовавшие условия труда, связанного с высоким риском, сейчас усугубляются фактом нахождения на первой линии фронта борьбы с инфекцией без надлежащего оснащения и без укрепления системы здравоохранения на глобальном уровне.
Несмотря на общую эпидемиологическую кривую, которую зачастую нам пытаются преподнести как подтверждение положительной динамики, очевиден рост случаев заражения среди находящихся в авангарде работников сферы здравоохранения, и эта кривая представляется очень тревожной.
Именно поэтому во Всемирный день охраны труда мы, в первую очередь, требуем обеспечения медицинских работников средствами индивидуальной защиты, предоставления оплачиваемых отгулов для групп риска, проведения необходимой диагностики и тестирования. Но всего этого не удастся добиться без принятия мер по созданию Единой системы здравоохранения в результате национализации частного сектора.
Заботиться о тех, кто заботиться о нас, и стремиться к созданию социалистической модели здравоохранения
Мы, рабочий класс и народы всего мира, ведем борьбу за реализацию программы чрезвычайных мер в рамках социалистической модели развития с тем, чтобы гарантировать соблюдение всех прав трудящихся и создание единой системы, которая гарантировала бы всеобщий, бесплатный и равноправный доступ к медицинскому обслуживанию.
Расширение бюджетных расходов на здравоохранение путем отказа от выплаты внешнего долга и обложения имущественным налогом крупных состояний, в первую очередь, банков и корпораций. Приоритетом должно стать наше здоровье, а не их прибыль.
Немедленный наем необходимого медперсонала с обеспечением достойной оплаты труда и всех трудовых прав.
Средства индивидуальной защиты для всех работников на время пандемии. Периодическое тестирование всех работников, выполняющих жизненно важные задачи, в первую очередь, всего персонала системы здравоохранения. Оплачиваемые отгулы для групп риска. Упразднение компаний по страхованию рисков. Полное страховое покрытие за счет государства.
Национальные, региональные и ведомственные кризисные комитеты, формируемые из работников и пациентов, с целью планирования способов противодействия пандемии в условиях демократического управления.
Объявить общественно полезной всю производственную структуру наших стран с целью централизации, планирования и реструктуризации всей хозяйственной деятельности в зависимости от насущных потребностей общества в той или иной продукции, а также с целью противостояния пандемии.
Единая система здравоохранения с целью централизации проектных и штатных мощностей. Государственное производство лекарственных средств. Объявление общественно полезными лабораторий, крупных фармацевтических монополий и всех проектных мощностей частного сектора с целью последующей национализации и окончательного включения в единую систему здравоохранения. Финансирование системы здравоохранения из общих доходов в рамках системы прогрессивного налогообложения.
Гарантирование дополнительно оплачиваемых отгулов и начисление всей зарплаты находящимся на карантине работникам, запрет на увольнения и неоплачиваемые отпуска. Субсидирование занятых неофициально, самозанятых и безработных. Запрет на выселение. Обеспечение бездомных жильем и продуктами питания. Прекращение любого преследования мигрантов, запрет на депортацию, обеспечение полного доступа к системе здравоохранения.
Долой Болсонару и других глав государств, отрицающих опасность пандемии и ставящих под угрозу жизнь своих сограждан. Бороться за благоприятный для трудового народа выход из пандемического кризиса, за здоровье, жизнь и права большинства: они намного важнее всех капиталистических барышей. У рабочего класса и народов мира две пандемии: COVID-19 и система, которая нас эксплуатирует и угнетает. Капитал не способен на гуманизм. Нам нужна система здравоохранения и модель социалистического общества с полной, реальной демократией.
Вместе с тем, данная декларация и дата 28 апреля − это не более чем точка отсчета: мы предлагаем многократно усилить и расширить подлинно международную кампанию вместо того, чтобы рассуждать об этом раз в год. Описанная нами международная обстановка, реальность и повестка дня рабочего класса во всем мире, в первую очередь, работников системы здравоохранения, делают актуальной предлагаемую нами программу, открывающую перспективы борьбы и самоорганизации.
* Данная декларация является плодом коллективных дискуссий между активистами Международной социалистической лиги, Социалистической лиги Бразилии, а также общественных и профсоюзных организаций разных стран мира.
23.04.2020 Международная координационная группа – горнорабочих, призывает всех шахтеров в мире, а также их семьи, отпраздновать 1 мая 2020 года вместе с коллегами из всех отраслей промышленности – как международный день борьбы – разумеется, с пристальным вниманием ко всем мерам безопасности в области здоровья. На протяжении уже 130 лет, день …
Голові Всеукраїнської Незалежної Професійної Спілки «Захист Праці» п. О. Вернику уповноваженого представника профспілки ВНПС «Захист Праці» в КНП «ТРФПМЦ» ТОР, лікаря- хірурга вищої категорії в КНП «ТРФПМЦ»ТОР к.м.н.(доктор філософії) Кошак Ю.Ф. ПОДАННЯ Системи боротьби із туберкульозом в Україні та її областях в т.ч. у Київській, Сумській, Тернопільській, Львівській, Херсонській, Одеській, …
Інформуємо Вас, що 15 листопада 2019 року в соціальних мережах був розповсюджений певний документ, який містить звернення від низки профспілок НМІУ до високопосадовців України на захист щойно відстороненої від керування музеєм одіозної директорки Тетяни Сосновської. Звісно, що наша незалежна профспілка «Захист праці» ніколи не підтримувала та не підтримує той антиправовий та антилюдяний режим, …
Голові Всеукраїнської Незалежної Професійної Спілки «Захист Праці»п. Олегу Вернику
Уповноваженого представника профспілки ВНПС «Захист Праці» в КНП «ТРФПМЦ» ТОР, лікаря-торакального хірурга вищої категорії ФХВ в КНП к.м.н. (доктор філософії) Кошак Ю.Ф.
З В Е Р Н Е Н Н Я
Я, як уповноважений представник профспілки ВНПС «Захист Праці» в Комунальному некомерційному підприємстві «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської Обласної Ради, продовжую відстоювати право на захист праці фтизіатрів, хірургів та медичного персоналу закладу третинного рівня акредитації. В умовах нестабільності епідемії з туберкульозом хочу доповнити своїм відкритим листом спробу поза правової ліквідації фтизіо-хірургічної служби Тернопільській області діями затвердженого головного лікаря РУДИКА Вадима, виходячи із загальновідомих догм:
За даними ВООЗ (2018) туберкульоз є на третьому місці серед причин смерті в цілому світі. В 2018 році на туберкульоз захворіло 11,2 млн. осіб, а 1,7 млн. померли від цієї хвороби. В цьому ж році 1 млн. дітей захворів на туберкульоз та 250000 дітей померло від нього (враховуючи дітей із ВІЛ-асоційованим туберкульозом). Подальша статистика ВООЗ (2018) 600000 хворих із вперше-діагностованих форм (далі- ВДТБ) мали стійкість до рифампіцину, у яких у 490000 випадків мав місце мультирезистентний туберкульоз (далі- МРТБ). Завдячуючи своєчасній діагностиці та лікуванню хворих за період від 2000 до 2016 року було врятовано 53 млн. людських життів.
Вельми актуальною сьогодні є проблема туберкульозу в Україні. Незважаючи на покращення епідемічної ситуації, Україна входить в п’ятірку держав Європи із високим тягарем туберкульозу, МРТБ який є складним та прогностично несприятливим (В.І. Петренко, Р.Г. Процюк, 2015; Ю.І. Фещенко, В.М. Мельник, 2016; М.С. Опанасенко, І.А. Калабуха, 2017; І.Д. Дужий, Ю.Ф. Кошак, В.М. Мельник, 2018) .
Єдиним критерієм які рекомендує ВООЗ з приводу боротьби із туберкульозом від 2018р. є намагання вилікування пацієнтів серед впершедіагностованих та рецидивуючих форм на рівні 85-90 % випадків. В Україні, в т.ч. і в Тернопільській області лікування хворих проводиться Адаптованою ДОТС-стратегією та реалізацією Національної програми боротьби із туберкульозом. Уявлення клініцистів, науковців щодо термінів «вилікування», «ефективне лікування», «неефективне лікування» хворих 1, 2, 3, 4 клінічних категорій дещо відрізняється від рекомендацій «Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Туберкульоз», затвердженої наказом МОЗ України від 04.09.2014 року №620 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при туберкульозі» (т.зв. – Клінічний протокол). На сьогоднішньому етапі вилікування в Україні серед вперше виявлених пацієнтів не перевищує 60%, а закриття порожнин розпаду не перевищує 70%. Ефективність лікування мультирезистентних форм не перевищує 46%, а при розширеній резистентності 17-34%. Клінічне вилікування рецидивів туберкульозу 36%, а всіх форм туберкульозу становить 40%. А що робити з тими 40-60% не вилікуваними пацієнтами? Влада на сьогодні наказує виписувати на паліативне лікування, тобто до родичів та дітей на помирання.
Таким чином в Україні сьогодні проводяться лже-реформи екс-міністра У. Супрун – А. Гаврилюка по авторитарному скороченню фтизіатричних ліжок та протитуберкульозних санаторіїв, і як в нашому випадку хірургічної служби лікування туберкульозу Законом про місцеве самоврядування … . Такий підхід державних діячів є утопія та знищення діючої національної моделі боротьби та захисту від туберкульозу.
Починаючи від 1890 року хірургія туберкульозу легень та плеври зробила більш ніж 100-річний шлях свого розвитку і доказала плином часу альтернативну ефективність вилікування пацієнта від туберкульозу, виходячи із показників:
Успішне проведення хірургічної операції у хворого туберкульозом дозволяє радикально вилікувати пацієнта, тобто досягнути (40-50років) періоду стабілізації туб процесу. Питома вага оперованих серед клінічно вилікуваних складає 20-25%, тобто кожен 4-5 вилікуваний пацієнт досягнув цього завдячуючи хірургічному етапу лікування.
Високий рівень хірургічного лікування повинен бути піднятий із наведеної статистики до 30-40%, що дасть змогу стримати розвиток чергової епідемії туберкульозу, не виключно дитячого туберкульозу. Своєчасність хірургічного етапу лікування розриває ланку перетворення вперше виявленого пацієнта – в хронічного пацієнта із по життєво прогресуючим, інвалідизуючим та смертельним виходом туберкульозної інфекції.
Мінімальний показник оперованих пацієнтів із деструктивним туберкульозом в сучасних умовах повинен бути не менше 15-20 %, що призведе безумовно до зниження показників «неефективно вилікуваний», «рецидивів туберкульозу», «вторинного мультирезистентного туберкульозу», а в цілому до покращення епідемічної ситуації в Україні.
Можливості легеневої хірургії в профілактиці хіміо-резистентних форм залишаються до кінця не використанні, а показник оперативного лікування МРТБ деструктивних форм туберкульозу в Україні складає в середньому 4,4 %, при потребі в 30-40%. Тут і вбачається економія в 6000 – 8000 $ доларів на лікування 1 пацієнта з МРТБ, завдячуючи хірургічному лікуванню… .
Серед низки причин недостатньо широкого впровадженння хірургічного лікування є загальна бідність населення. В сучасних умовах число пацієнтів яким показана операція становить 20 – 30 %, проте забезпечення післяопераційного періоду та реабілітація під силу лише 7 – 8 % .
Таким чином, резервуар туберкульозу в Україні, регіонах та у Тернопільській області зберігається на стабільно високому рівні. І місцеві реформатори, які намагаються скорочувати фтизіатричні ліжка, хірургічні ліжка по лікуванню туберкульозу, поза легеневі ліжка, дитячі санаторії та поліклінічні районні відділення роблять великий злочин проти власного Народу, проти Держави України, проти вибраного Президента В. Зеленського, підриваючи квоту довіри діючої ВЛАДИ… ! Скажіть на 10-ти ліжках та 1,5 ставки хірурга-торакального можна зробити ефективно хірургічний етап лікування? Відповідь – НІ, цього скорочення Народ України не потерпить. І я підтримую проф.. І. Д. Дужого – реформаторів треба госпіталізувати без високих власних зарплат на ті ліжка, які вони поскорочували заради наживи нарахування собі пенсій та елітних зарплат із будиночками в Карпатах…. Написав на емоціях, але правити не збираюся… .
Голові Всеукраїнської Незалежної Професійної Спілки «Захист Праці» п. Олегу Вернику уповноваженого представника профспілки ВНПС «Захист Праці» в КНП «ТРФПМЦ» ТОР, лікаря-торакального хірурга вищої категорії ФХВ в КНП к.м.н.(доктора філософії) Кошака Ю.Ф. ЗВЕРНЕННЯ Я, Кошак Юрій Феодосійович, 01травня 1961 р. народження від 21.10.2019 р. став уповноваженим представником профспілки ВНПС «Захист Праці» в …
Відкрите звернення до депутатського корпусу України Голови Всеукраїнської незалежної професійної спілки “Захист праці” Олега Верника
Для мене є абсолютно очевидним той факт, что позбавлення незалежних профспілок права захисту від звільнень наших активістів має на меті призвести до повного та цілковиттого знищення незалежного профспілкового руху України.
Верховна Рада нового скликання, нажаль, готується швидко проголосувати за олігархічний законопроект т.зв. “Трудового кодексу” депутата Папієва (фракція ОП “За життя”), бо іншого, людяного та дійсно проєвропейського, законопроекту у них на руках нема, а строки для прийняття документу, що учора визначив Президент, дуже малі.
Протягом 2-3 місяців після прийняття цього хижацького законопроекту “Трудового кодексу” роботодавці позвільняють усіх сміливих та відповідальних працівників, які наважилися поборотися за покращення їх зарплат та умов праці. Будь-якої мотивації залишатися працювати в Україні в умовах жебрацьких зарплат та цілковитого трудового безправ`я вже не залишиться.
Польща, Росія та інші “братні” сусіди із великою радістю приймуть чергову та вже мабуть останню хвилю української трудової міграції…
Дивіться, панове депутати… Ще не пізно Вам зупинити цю дурну та безвідповідальну навалу…
Ви ж, дійсно, наче не слуги польського чи російського народу, а суто нашого!!!!????
Олег Верник. Голова Всеукраїнської незалежної профспілки “Захист праці”. 03.09.2019.
Я, Грязнова Анжела Миколаївна, учитель англійської мови першої категорії (педстаж – 29 років), повідомляю про факти жорстокого булінгу відносно мене, а саме: директор школи №27 м. Херсона, Мітковська Ірина Анатоліївна, погрожує мені доганою та звільненням. Я звернулась до голови своєї профспілки “Захист праці” в нашій школі за захистом.
Про булінг у школі №27 м. Херсона вже знає вся Україна, про це було сказано Олегом Верником, лідером Всеукраїнської незалежної профспілки “Захист праці” у відеоінтерв’ю про небезпеки мобінгу на робочих місцях (Телеканал “Київ”. 12.03.2019. https://www.youtube.com/watch?v=8RB2OWayCcY )
Справа в тому, що це не перший випадок цькування членів нашої профспілки директором та завучем Шапіро Г. П. В минулому році завуч школи Шапіро Г. П. за дорученням директора школи збирала підписи вчителів та всього колективу школи проти мене, про що мені розповіли самі вчителі, які також були під тиском. Ця заява, в котрій мене оббрехали, була написана від імені голови профспілки школи №27 Сухенко Н. Справа в тому, що в нашій школі існує дві профспілки, що не задовільняє нашого директора. В минулому році я була змушена звернутися до поліції та прокуратури за захистом, проте результату не було.
30 травня 2019 року я звернулася за захистом до Міністерства освіти та науки України і до діючого Президента України Зеленського В.О. з проханням звернути увагу на існуючу проблему, тому що мене просто знищують як учителя та як людину.
Приблизно два роки тому в херсонській гімназії №1 стався жахливий випадок, про який знає все місто. До директора гімназії звернулася мама та тітка хлопчика зі скаргою. Вони скаржилися на учителя математики Мамренко Наталію. Директор і завуч викликали вчительку і в присутності родичів цього хлопчика всі разом довели вчительку прямо в кабінеті до такого стану, що вона знепритомніла та її забрали в цьому стані в реанімацію м. Херсона. На жаль, вона так і не опритомніла та померла просто в реанімації. Син покійної вчительки Наталії Мамренко вже другий рік по судах намагається довести провину адміністрації гімназії №1.
Ось такі страшні події відбуваються у Херсоні, бо деякі директори шкіл, маючи владу, перевищують свої повноваження та порушують всі існуючі закони – як юридичні, так і моральні.
