«Захист праці» у роботі УС ПГС «Україна-ЄС» виборює справедливість до незалежних профспілок (12.03.2021)

12 березня 2021 року Голова Всеукраїнської незалежної профспілки «Захист праці» Олег Верник взяв участь у роботі Асамблеї Української сторони Платформи громадянського суспільства «Україна-ЄС». ВНПС «Захист праці» є учасником Робочої групи №4 «Зайнятість, соціальна політика, рівні можливості та здоров’я» та бореться за те, щоб імплементація правових норм ЄС в Україні відбувалася, намасперед, у галузі, високих соціальних та трудових стандартів ЄС, які традиційно і вперто ігноруються нашими чисельними провладними «євроінтеграторами»Зокрема низка надважливих директив ЄС щодо участі працівників в управлінні своїми підприємствами вже протягом багатьох років не потрапляє в щорічні плани імплементації законодавства ЄС.

На жаль, при виборах представників профспілок до складу Української сторони Платформи громадянського суспільства “Україна-ЄС” від 10 та 11 березня 2021 року ми знов зіткнулися із цілою низкою порушень відповідних регламентів, що унеможливило незалежним профспілковим обєднанням, де бере свою активну участь ВНПС “Захист праці”, висунути та обрати своїх представників. Знов і знов дублюється монополія ФПУ та її стателітів на представництво українських профспілок перед громадськістью Європейського Союзу та його інституцій.

Адже вся процедура цих «виборів» була явно фіктивною, а профспілки та профспілкові об’єднання,  що фактично дотримуються своїх Статутів та принципів демократії у своєму внутрішньому житті, не мали реальної можливості ні висунути своїх кандидатів до складу УС ПГС, ні визначитися стосовно кандидатур, висунутих іншими профоб’єднаннями.

Повідомлення про проведення «повторних виборів» було розіслане профспілковим об’єднанням України Секретаріатом УС ПГС після 12-ої години дня 10 березня 2021 року. А вже менше, ніж за три години по тому, о 15:00 того самого дня сплинув передбачений пунктом 13 запропонованого Ініціативною групою «Регламенту» цих виборів термін подання кандидатур до складу профспілкового сектору УС ПГС.

Після чого вже наступного дня, 11 березня, о 15:00 мали відбутись самі «повторні вибори», але фактично, як такі, вони НЕ ВІДБУЛИСЬ, бо учасники зібрання проголосували за «перезатвердження» списку делегатів, обраних ними ж на попередніх аналогічних «виборах» 03 березня.

Менш ніж 3-годинний термін для затвердження і подання кандидатур для «повторних виборів» був завідомо нереалістичним, як і термін в приблизно 1 добу для РЕАЛЬНОГО формування, затвердження і подання списку делегатів для участі в самому голосуванні.

Ми більше ніж сумніваємось, що хоч одна з профспілкових організацій, що взяла участь у «повторних виборах» 11 березня 2021 року, у термін між 12:10 та 15:00 середи, 10 березня 2021 року, провела якесь засідання свого колегіального виборного органу для обговорення даного питання і визначення своїх потенційних кандидатур, а тим більше – що на основі цих обговорень в той самий термін відбулися потім засідання керівних органів відповідних профоб’єднань, які також обговорили ухвалили відповідні кадрові рішення.

Процедура очевидним чином була фіктивною та спрямованою на створення видимості «демократичної легітимізації» рішень, кулуарно прийнятих заздалегідь.

ВНПС “Захист праці” та наші партнери із низки об`єднань незалежних профспілок мають намір й надалі просувати в роботі  Асамблеї Української сторони Платформи громадянського суспільства “Україна-ЄС” повагу до бойових незалежних профспілок, як до справжніх представників широких верств трудящих України. Європейському Союзу не потрібна вкрай корумпована, олігархізована та антисоціальна Україна!

Центральний Комітет ВНПС “Захист праці”

12.03.2021.

“Захист праці”: факти корупції регіонального керівництва “Укрзалізниці” підтвердилися! (документ)

Нарешті керівництво АТ “Укрзалізниця” після публічного оприлюднення активістами незалежної профспілки “Захист праці” через центральне телебачення інформації про корупцію у Виробничому підрозділі “Куп`янськ-Вузлова дистанція колії” регіональної філії “Південна залізниця” АТ “Укрзалізниця” вирішило якось відреагувати на ситуацію, що склалася. Згідно отриманого листа нарешті відкрито кримінальне впровадження проти посадових осіб Виробничого підрозділу “Куп`янськ-Вузлова дистанція колії” регіональної філії “Південна залізниця” АТ “Укрзалізниця”. Не маємо сумнівів, що регіональних керівників “кришує” певна вертикаль “Укрзалізниці”, а тому будемо уважно слідкувати за перебігом подій навколо цієї кримінальної справи, щоб унеможливити винуватцям корупційних дій уникнення відповідальності, як то вже не раз бувало раніш в структурах “Укрзалізниці”

“Львівелектротранс”: профспілковий захід та колізія правових норм

Первинна профспілкова організація Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» ВНПС «Захист праці» поінформувала робітників цеху тролейбусного депо про розміри і порядок визначення їх основної заробітної плати та тарифних ставок відповідних кваліфікаційних розрядів на перше півріччя 2021 року.

Даний захід проведено з метою організації громадського контролю за дотриманням адміністрацією підприємства законодавства про працю (оплату праці), умов колективної та галузевої угод в частині договірного регулювання оплати праці.  Такий захід здійснювався відповідно до вимог частини сьомої статті 21, пункту 12 частини першої статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» з врахуванням положень частини другої статті 19 даного Закону.

З тексту листівки,  яка зображена на світлині нижче, слідує, що розрахунковими величинами діючого алгоритму розрахунку тарифних ставок є розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 (поточного) року,  нормо-годин тривалості робочого часу на 2021 рік при 40-годинному робочому тижні, що визначено Мінекономрозвитку України в листі від  12.08.2020 року № 3501-06/219,  а також відповідні коефіцієнти, визначені умовами діючої на ЛКП «Львівелектротранс» Колективної угоди на 2014-2015 роки (колективний договір) та Галузевої угоди міського електротранспорту на 2019 – 2021 роки, файл із текстом якої можна скачати на сайті корпорації “Укрелектротранс” за веб-посиланням:  https://www.korpmet.org.ua/?p=3753.

Очікується, що представлена інформація надасть змогу робітникам самостійно здійснювати контроль за правильністю нарахування адміністрацією підприємства їх заробітної плати згідно фактично відпрацьованого часу.

Водночас, на прикладі представленого розрахунку  робітники мають можливість ознайомитись з основами формування тарифної системи оплати праці та умовами її договірного регулювання , що діють в нашій Державі (статті 6, 14, 15    Закону України «Про оплату праці», статті 96, 97 КЗпП України), що в перспективі дозволить активніше долучати всіх небайдужих до діяльності профспілки, зокрема до ведення колективних переговорів стосовно перегляду умов колективного договору, як  необхідної умови для збільшення розмірів заробітної плати, приведення їх до ринкових рівнів.

Разом з тим, аналіз тематики договірного регулювання оплати праці в Україні висвітлює існування певної правової колізії між викладеними вище нормами законів в частині застосування розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини у колективних договорах та угодах всіх рівнів, з однієї сторони та положеннями Конституції України з іншої.

Так, як відомо, поняття прожиткового мінімуму вживається  в статті 46 Конституції України лише в контексті права громадян на соціальний захист і соцзабезпечення (пенсії, допомоги тощо). А в статті 43 Конституції України, де власне йдеться про право на працю, акцентується право кожного  на  «заробітну плату, не нижчу від визначеної законом», а про прожитковий мінімум жодним чином не зазначається.

Не дивлячись на це, з 01 січня 2017 року Верховною Радою України  введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII, яким установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів (п.5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» даного Закону). Відповідним чином також було змінено  статтю 96 КЗпП України та статтю 6 Закону України «Про оплату праці» (п.2 ст.1 та п.3 ст.13 розділу I даного Закону № 1774-VIII).

Дана законодавча новела дозволила вирішити питання збалансування Бюджету України, тобто  надала змогу Уряду по-перше стрімко підвищувати рівень мінімальної заробітної плати, виводячи таким чином з тіні значні обороти реального сектору економіки, а з другої – обмежувати зростання загального рівня офіційних зарплат в Україні через механізм по суті інфляційної «індексації» рівня прожиткового мінімуму для працездатних осіб  двічі на рік – станом 01 грудня поточного та 01 липня наступного року.

Проте, запровадження такого порядку державного регулювання оплати праці на основі періодичного перегляду рівня прожиткового мінімуму суперечить вимогам статті 8 Закону України «Про оплату праці», в якій зазначається про інший механізм регулювання – шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій.

Як наслідок, за станом на 01 січня 2021 року мінімальна заробітна плата в Україні  перевищує рівень прожиткового мінімуму більш як у 2,6 рази !

Дана правова колізія призводить до того, що на даний час мінімальна гарантована сума оплати праці за місяць для робітника першого розряду, що визначається згідно пункту 2.3 Генеральної угоди (веб-посилання: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001120-19#Text ) та пункту 3.1.1 Галузевої угоди (див. вище),  є меншою за мінімальну заробітну плату в 1,65 рази !

Крім того, значна частина умов розділу II Генеральної угоди, що стосується регулювання оплати праці у небюджетній сфері, втратили актуальність, а деякі пункти цього розділу, зокрема пункти 2.4, 2.7, 2.8, на даний момент за своїм змістом несуть негативну спрямованість проти прав трудящих.

Таким чином, профспілкам слід звернути увагу на дані суперечності в законодавстві та вимагати від народних депутатів, Кабінету міністрів України та Президента України їх усунення шляхом приведення норм Закону № 1774-VIII у відповідність до вимог статей 43 та 46 Конституції України, тобто поновлення інституту мінімальної заробітної плати як основоположного показника, розрахункової величини у колективних договорах та угодах всіх рівнів для визначення умов оплати праці трудящих. Звісно, що це вимагає одночасного перегляду кратності базових величин для визначення рівнів заробітної плати суддів, прокурорів й інших працівників бюджетної сфери.

Прийняття відповідного закону дозволить в короткий строк підвищити рівень заробітної плати в нашій країні для переважної частини працівників до рівня заробітних плат країн – новітніх членів Європейського Союзу.

Голова профспілкового комітету ППО ЛКП «Львівелектротранс» ВНПС «Захист праці» В.В. Порошин