Олег Верник: Ліричний відступ у хвилинку відпочинку (наболіло)

Про що хочу сказати… Соціальний та профспілковий актив України абсолютно не має досвіду боротьби з новітніми неолібералами від влади. Тривалий час ми абсолютно не перетиналися у своїй активності із різноманітними грантожерами-“соросятами”. І навіть більше того – частенько сприймали цих “чикагських хлопчиків” як певних партнерів у боротьбі з існуючим пострадянським владно-олігархічним монстром, який крок за кроком позбавляв трудовий народ України залишків патерналістської/соціальної держави та крок за кроком нищив соціальні та трудові права пересічних українців. Тобто ми б’ємо цю стару наволоч зліва, вони – справа. Спільну справу ж робимо… 🙂

І ось настав цей умовний “Час Х”, коли соціально-економічний блок уряду був нарешті цілком і повністю відданий цим різноманітним та вкрай позитивним молодим «бізнес-коучам». Схопив по верхах основи 2-3 недолугих мейнстрімових неоліберальних економ-теорій в найдешевших чи взагалі безкоштовних для туземців американських Вишах, ці пацанчики вийшли нарешті на тропу війни із… власним народом. Тут, звісно, без жодного пафосу…

А що ми? Переляку, звісно, не має. Але ж і розуміння, переважно, не так багато – що це за «західні гості» і з чим їх їдять? З «братніми» росіянами наче вже розібралися, а тут таке лізе… Ми їм – про небезпеки неоліберальної політики зі знищення залишків соціального захисту, вони нам – так, супер, класно, «замочім так, що мало не покажеться». Ми їм – про європейські соціальні стандарти, вони нам – щось англійською з прискорених бізнес-курсів за недешево для лоховатих… З бадьорою посмішкою, з демонстрацією нестримної енергії на обличчях, бо їх саме так навчили себе продавати на хацапетівських бізнес-тренінгах з питань швидкого досягнення успіху «сдєлай сєбя сам»…

Мдя… Друзі, насамперед не гарячкуємо! Не кидаємося в обійми недобитих злодійкуватих монстрів для відчайдушних маневрів та двіжух заради їх остаточного врятування. Це не наші барикади, нехай зжирають один одного! Нам своє робити! Просто настав час соціальному та профспілковому активу України чітко та принципово визначити саме це «своє». Визначити раз і назавжди, визначити остаточно… Боротьба продовжується і це вам не кухри-мухри! 🙂

Олег Верник
24.09.2019