Ефективний захист права на працю й інших трудових прав працівників є основоположним завданням і призначенням профспілок. Захист інших соціальних прав і гарантій трудящих йде якби похідною функцією. Зокрема, все що стосується житлових прав працівників в контексті діяльності профспілок в теперішній час багатьма сприймається як якийсь рудимент колишньої радянської системи соціальних гарантій й розподілу благ.
Хоча в Україні є достатня кількість підприємств, установ й організацій, які в змозі забезпечувати своїх працівників житлом, й відповідно існують ділянки для здійснення контролю зі сторни профспілок за дотриманням у цих процесах принципу справедливості, проте випадок з життя однієї з первинок ВНПС “Захист праці”, про який хочеться розповісти, ніяк не був пов’язаний зі сприянням працівникам в отриманні права на житло, а йдеться, власне, про роль профспілки у захисті вже набутого права від неправомірних дій інших осіб.
Так, нещодавно від наших товаришів із Первинної профспілкової організації Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс” ВНПС «Захист праці” надійшла хороша новина, що після багатьох років боротьби в судах та у владних кабінетах місцевої бюрократії вдалось захистити права на житло сім’ї члена ВНПС «Захист праці» Михайла Вовка, який працює слюсарем на ЛКП «Львівелектротранс”, бо згідно рішення виконкому Львівської міської ради сім’я Вовк нарешті отримала право на укладання договору найму квартири у центрі міста Львова.
А історія ця почалась ще у 2009 році, коли рішенням житлової комісії ЛКП “Львівелектротранс” сім’ї Вовк, яка не мала до цього власного житла, виділили дане помешкання, однак вселитись у нього Михайло з дружиною і сином не змогли, бо воно було вже зайняте іншими людьми. Ті, хто замість сім’ї Вовк поселились у цій квартирі, вже мали своє житло, однак його виявилось їм замало, й тому вони вирішили покращити свої житлові умови за її рахунок. Будь-які спроби вирішити з ними дане питання мирно, без судової тяганини, виявились марними, бо, вочевидь, їх розрахунок був на байдужість органів, які мали стосунок до цієї ситуації, а також на необізнаність Михайла у своїх правах та врешті на його подальшу зневіру у власних силах та у можливість торжества справедливості в умовах корумпованості державних і місцевих інституцій.
І розрахунок цей на перших порах спрацьовував, бо Михайло дійсно нічого для захисту своїх прав не робив.
Йшли роки, ніхто вже й не згадував, що якась там сім’я залишилась без належного їй житла у місті Львові і вимушена поневірятись у старій і маленькій хаті в селі. Аж тут почалися судові процеси, які раптом ініціювали зацікавлені сторони щоби поставити свої крапки над «і». Звісно, що робилось це без відома і участі Михайла, як з однієї сторони для узаконення фактичного володіння майном, так і з іншої, щоби перешкодити цьому, але, вочевидь, не для того, щоб передати його Михайлу, а задля власної вигоди.
Ось ідентифікуючі номери цих справ : №461/2720/14-ц , №465/4257/14-а, 2-419/11, з ходом яких можна ознайомитись на сайті ЄДР Судових рішень.
Врешті-решт, завдяки головним чином фаховій правовій допомозі зі сторони Голови ППО ЛКП «Львівелектротранс» ВНПС «Захист праці» Володимира Порошина, який до того ж є адвокатом, вдалось не лише залучити Михайла Вовка в якості третьої особи у справі №461/2720/14-ц на стадії апеляційного розгляду, а й наполягти на визнанні судами апеляційної та касаційної інстанції тих фактичних обставин, які чітко й недвозначно підтвердили належність сім’ї Вовк права на дане житло, а після закінчення всіх судових процесів – добитись від місцевих чиновників вказаного вище рішення, яке тепер дає можливість отримати Михайлу Вовку ордер на вселення у свою квартиру і проживання в ній разом із сім’єю на законних підставах.
Скандальні події навколо можливої приватизації комунального підприємства “Чернівецьке тролейбусне управління” набирають своїх обертів. Після того як чернівецьким робітникам-тролейбусникам з недогляду адміністрації випадково показали новий зразок “пояснень” з вказівкою на вже омріяну новими керманичами абревіатуру “ПАТ” (Публічне Акціонерне Товариство) – серед трудового колективу тролейбусників вибухнув справжній скандал.
Не пройшло і 4 місяців з того часу, як склав присягу новообраний міський голова Чернівців Роман Клічук. Але ж логіка будь-якої нової міської влади в Україні, як бачимо, залишається незмінною. У найкоротший час приватизувати під себе усі рентабельні комунальні підприємства через штучне введення їх в стан заборгованості та максимальне зменшення складу трудового колективу. Призначення новим міським головою Чернівців на посаду керівника комунального підприємства “Чернівецьке тролейбусне управління” свого близького товариша – колишнього першого заступника керівника УМВС України в Чернівецькій області, тобто людину, що є вельми далекою від міської транспортної галузі – Петра Продана – вочевидь, має своїм задумом прикриття можливої майбутньої афери з приватизацією поки ще комунального міського тролейбусного управління через зв`язки останнього в правоохоронних органах.
Петро Продан
А тим часом нове керівництво КП “Чернівецьке тролейбусне управління” на чолі із паном Проданом вже почало реалізовувати свій план по різкому скороченню працівників. За майже 2 місяці зі дня свого призначення нове керівництво комунального підприємство не придбало жодної(!) запчастини для тролейбусів, скасувало доплати слюсарям управління, почало тиск на низку членів трудового колективу. З кінця лютого йдуть відчайдуші спроби через конференцію трудового колективу примусити працівників написати власні заяви про наче “добровільну” відмову від доплат за суміщення професій. Ніщивний тиск та залякування тролейбусників поки не дають свого ефекту, але ж вони посилюються кожного дня. В найближчих планах адміністрації – зміни в діючому колективному договорі з метою викинути звідти доплату ветеранам підприємства, викинути допомогу підприємства на поховання діючих та колишніх працівників, викинути можливість надання одноразової материіальної допомоги працівникам підприємства, а також викинути можливість надання безпроцентної позики працівникам підприємства, що потребують допомоги.
Звісно, що все виправдовується “складним фінансовим станом комунального підприємства”. Натомість, адміністрація КП з легкістю находить 49 тисяч гривень комунального підприємства на залучення юридичної компанії “Адвокатське Об`єднання “Вектор права”. Для чого? Наче ж є штатні юристи комунального підприємства. На офіційному веб-сайті комунальних закупок все прояснюється – для “підготовки проектів документацій для оформлення звільнення співробітників Замовника”. Тобто юристи приватної юридичної компанії за гроші комунального підприємства будуть пану Продану готувати документи на звільнення працівників комунального підприємства. Вже ніхто і нічого не приховує. Чи у когось після цього залишаються ілюзії щодо майбутньої приватизації комунального підприємства “Чернівецьке тролейбусне управління” та масового скорочення чернівецьких тролейбусників та підсобного персоналу депо?
Щойно адміністрація Продана почала поголовно знайомити працівників-тролейбусників під підписи зі своїм Наказом №147 “Про скорочення штату працівників” від 06.04.2021 року. Згідно цього наказу усі працівники КП “Чернівецьке тролейбусне управління” за 2 місяці опиняться звільненими, а ось чи візьмуть їх в нове, вже не комунальне, а прихватизоване ПАТ – нікому на разі не відомо.
наказ №147 про масове скорочення тролейбусників
Чи можемо ми, пересічні чернівецькі тролейбусники, слюсарі та інші підсобні працівники тролейбусного депо якось запобігти цим хижацьким планам нової влади? Можемо! Саме для цього і існують профспілки та їх міжнародна профспілкова солідарність. Обидві профспілки, що існують на колективному підприємстві “Чернівецьке тролейбусне управління” мають разом суворо боронити трудові права працівників від знахабнілих планів чергових “прихватизаторів” та “оптимізаторів чисельності працівників”. Всеукраїнська незалежна профспілка “Захист праці” ніколи не зраджувала пересічних працівників, своїх свідомих профспілкових побратимів та сестер. Не зрадить і цього разу! Як заповідав нам великий Кобзар – “Борітеся – поборете!”
Юліан Василю – водій тролейбуса, член Профспілкового Комітету Первинної Профспілкової ОрганізаціїЇ ВНПС “ЗАХИСТ ПРАЦІ” на КП “Чернівецьке тролейбусне управління”
Наше здоровье, наши права, а не их прибыль и приватизированная медицина, не гарантирующая ни обслуживания самых нуждающихся, ни нашей безопасности.
28 апреля отмечался Всемирный день охраны труда. В этом году он пришелся на пик глобального кризиса, разгоняемого и усугубляемого пандемией коронавируса. Пандемией, ударившей по трудящимся и бедным слоям населения всего мира и обнажившей результаты реализации политики сокращения ассигнований на социальные нужды и ужесточения экономии, реакционных структурных реформ, уничтожающих плоды борьбы трудящихся за свои права, растущее социальное неравенство, а также крах системы здравоохранения и иных секторов государственных услуг. Для правительств − со своими незначительными нюансами и особенностями − намного важнее прибыль капиталистов, чем здоровье людей.
Конечно, приоритетное значение имеет сохранение жизней работников системы здравоохранения, находящихся на первой линии борьбы с пандемией, но, вместе с тем, мы хотим вновь подчеркнуть необходимость защиты прав всех трудящихся и эксплуатируемых слоев населения.
Правительства и буржуазия неустанно вещают о «профилактике несчастных случаев и заболеваний на рабочих местах», но, вместе с тем, не обеспечивают трудящихся средствами индивидуальной защиты, разгоняют рабочие комитеты по технике безопасности и гигиене труда, монетизируют профессиональные риски и делают состояния на жизни и условиях труда рабочих за счет страхования рисков и самострахования.
Правительства и буржуазия заявляют о своей приверженности принципам безопасного, здорового и достойного труда, но при этом только и делают, что узаконивают внештатную занятость и отмену пособий на обеспечение прожиточного минимума. Они − в компании с бюрократизированными профсоюзными лидерами − лицемерно сетуют на растущее число жертв несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний. Но последние являются ни чем иным, как самым грубым проявлением упадка капитализма.
Пандемия в сочетании с экономической рецессией и мерами по ужесточению экономии, без всякого сомнения, пагубно отразится на жизни работников системы здравоохранения и тех отраслей, которые считаются жизненно важными и не были свернуты на время пандемии. Увеличится подверженность рискам, профессиональным заболеваниям и посттравматическому стрессу. Расширится и протестная повестка дня, сформируется новая программа борьбы (которая уже началась и которая только усилится) в защиту государственной системы здравоохранения и трудовых прав. И мы намерены направить в нужное русло глубинные меры, чрезвычайные по своему характеру и социалистические по своей сути.
Кризис системы здравоохранения и условия труда
Пандемия обнажила коллапс систем здравоохранения, чей потенциал оказался истощенным ввиду капиталистической логики извлечения прибылей, приватизации и урезания бюджетных расходов. Она продемонстрировала неспособность капиталистической системы адекватно реагировать на непредвиденные изменения санитарно-гигиенической и социально-экономической ситуации. Спасительные меры − только для банков и корпораций, но не для трудящихся. Мир с ужасом наблюдает сцены, которые, как казалось, навсегда похоронены в учебниках по истории: штабели трупов в больницах, брошенные где попало или сжигаемые посреди улицы тела. И жертвы коронавируса, агонизирующие в отсутствие аппаратов ИВЛ.
Несомненно, жуткое сокращение финансирования медицинской сферы под давлением капиталистических финансовых институтов, более широкое внедрение политики оказания платных услуг и приватизации учреждений здравоохранения, благодаря чему частный сектор жутко разросся за счет государственного, постоянное урезание государственных ассигнований в области науки, технологий и исследований − все это привело к тому, что население оказалось в беззащитном состоянии. Без того медицинского окопа, в котором можно было бы укрыться.
Правительства выглядят беспомощно в своих попытках остановить пандемию. Глубокий кризис системы во многих случаях вынудил к принятию таких мер, как бюджетные вливания, изъятие аппаратов ИВЛ, конверсия производства с целью изготовления медицинских расходных материалов и даже национализация − пусть и временная − частных медучреждений, как это случилось в Ирландии. Что показывает тупиковость логики капиталистического развития и потребность в принятии социалистических мер, за которые ратуем и мы.
Отдельная тема − это здоровье медработников. Тысячи сотрудников медучреждений заразились и умерли вследствие нехватки средств индивидуальной защиты. Речь не идет о чем-то неизбежном. Уже существовавшие условия труда, связанного с высоким риском, сейчас усугубляются фактом нахождения на первой линии фронта борьбы с инфекцией без надлежащего оснащения и без укрепления системы здравоохранения на глобальном уровне.
Несмотря на общую эпидемиологическую кривую, которую зачастую нам пытаются преподнести как подтверждение положительной динамики, очевиден рост случаев заражения среди находящихся в авангарде работников сферы здравоохранения, и эта кривая представляется очень тревожной.
Именно поэтому во Всемирный день охраны труда мы, в первую очередь, требуем обеспечения медицинских работников средствами индивидуальной защиты, предоставления оплачиваемых отгулов для групп риска, проведения необходимой диагностики и тестирования. Но всего этого не удастся добиться без принятия мер по созданию Единой системы здравоохранения в результате национализации частного сектора.
Заботиться о тех, кто заботиться о нас, и стремиться к созданию социалистической модели здравоохранения
Мы, рабочий класс и народы всего мира, ведем борьбу за реализацию программы чрезвычайных мер в рамках социалистической модели развития с тем, чтобы гарантировать соблюдение всех прав трудящихся и создание единой системы, которая гарантировала бы всеобщий, бесплатный и равноправный доступ к медицинскому обслуживанию.
Расширение бюджетных расходов на здравоохранение путем отказа от выплаты внешнего долга и обложения имущественным налогом крупных состояний, в первую очередь, банков и корпораций. Приоритетом должно стать наше здоровье, а не их прибыль.
Немедленный наем необходимого медперсонала с обеспечением достойной оплаты труда и всех трудовых прав.
Средства индивидуальной защиты для всех работников на время пандемии. Периодическое тестирование всех работников, выполняющих жизненно важные задачи, в первую очередь, всего персонала системы здравоохранения. Оплачиваемые отгулы для групп риска. Упразднение компаний по страхованию рисков. Полное страховое покрытие за счет государства.
Национальные, региональные и ведомственные кризисные комитеты, формируемые из работников и пациентов, с целью планирования способов противодействия пандемии в условиях демократического управления.
Объявить общественно полезной всю производственную структуру наших стран с целью централизации, планирования и реструктуризации всей хозяйственной деятельности в зависимости от насущных потребностей общества в той или иной продукции, а также с целью противостояния пандемии.
Единая система здравоохранения с целью централизации проектных и штатных мощностей. Государственное производство лекарственных средств. Объявление общественно полезными лабораторий, крупных фармацевтических монополий и всех проектных мощностей частного сектора с целью последующей национализации и окончательного включения в единую систему здравоохранения. Финансирование системы здравоохранения из общих доходов в рамках системы прогрессивного налогообложения.
Гарантирование дополнительно оплачиваемых отгулов и начисление всей зарплаты находящимся на карантине работникам, запрет на увольнения и неоплачиваемые отпуска. Субсидирование занятых неофициально, самозанятых и безработных. Запрет на выселение. Обеспечение бездомных жильем и продуктами питания. Прекращение любого преследования мигрантов, запрет на депортацию, обеспечение полного доступа к системе здравоохранения.
Долой Болсонару и других глав государств, отрицающих опасность пандемии и ставящих под угрозу жизнь своих сограждан. Бороться за благоприятный для трудового народа выход из пандемического кризиса, за здоровье, жизнь и права большинства: они намного важнее всех капиталистических барышей. У рабочего класса и народов мира две пандемии: COVID-19 и система, которая нас эксплуатирует и угнетает. Капитал не способен на гуманизм. Нам нужна система здравоохранения и модель социалистического общества с полной, реальной демократией.
Вместе с тем, данная декларация и дата 28 апреля − это не более чем точка отсчета: мы предлагаем многократно усилить и расширить подлинно международную кампанию вместо того, чтобы рассуждать об этом раз в год. Описанная нами международная обстановка, реальность и повестка дня рабочего класса во всем мире, в первую очередь, работников системы здравоохранения, делают актуальной предлагаемую нами программу, открывающую перспективы борьбы и самоорганизации.
* Данная декларация является плодом коллективных дискуссий между активистами Международной социалистической лиги, Социалистической лиги Бразилии, а также общественных и профсоюзных организаций разных стран мира.
