La Carta Abierta del Sindicato Independiente Ucraniano «Protección del Trabajo» al Presidente de Ucrania Volodymir Zelensky, Ministro Interino de Energía de Ucrania Yuri Boyko, a los medios de comunicación y a todos los ciudadanos no indiferentes sobre la situación relacionada con la catastrófica deuda del Estado ante los mineros ucranianos que trabajan en las empresas públicas.
Estimados Señores,
Por el momento, no tenemos la intención de averiguar quién es el culpable de la situación que ha surgido en las empresas públicas de la industria del carbón con respecto a un prolongado atraso en el pago de los salarios de los mineros ucranianos. Somos plenamente conscientes de que la culpa de esto recae sobre el sistema que se ha formado en nuestro país durante las últimas décadas, lo cual resulta en una humillante actitud de los funcionarios hacia los mineros y hacia su trabajo. La política actual del gobierno hace todo lo posible y lo imposible para destruir por completo la extracción de carbón por el Estado ucraniano, aumentar como sea su coste, reemplazar en el mercado interno el carbón doméstico ucraniano con el polaco o ruso. Sabemos muy bien en beneficio de quiénes se implementa esta política. Pero los mineros de Ucrania aún no han dicho su última palabra.
Hasta la fecha, la deuda oficial ante los empleados de las empresas de carbón de propiedad del Estado ha alcanzado 1,89 mil millones de grivnias. Una situación catastrófica se observa también en aquellas empresas donde se han formado y operan para proteger a los mineros ucranianos las organizaciones sindicales de los mineros como la VNPS «Protección del Trabajo», la Empresa Pública «Volynvuhilla» y la Empresa Pública «Selidivvuhilla». En particular, la deuda ante los mineros de la EP «Selidivvuhilla» ya alcanza 301 millones de grivnias, los atrasos salariales en la EP «Volynvuhilla» ya son de 92.400.000 grivnias.
Los mineros de nuestro sindicato ya desde hace mucho han estado indignados por la gestión y el uso ineficaces de los fondos para la reparación y modernización de los equipos mineros, así como por el robo de los fondos de las empresas públicas. A pesar de las numerosas promesas de las autoridades, la institución de los «supervisores» de la industria minera nunca fue liquidada. Cambian las caras de los jefes públicos de la industria del carbón, mientras que el trabajo de los mineros se hace cada año más ignorado por el propio Estado. Aun las recientes promesas de parte de los funcionarios del gobierno de ajustar cuentas con los mineros dentro de unos días han resultado ser nada más que una mentira motivada por el deseo de detener nuestras acciones justas de protestas de los mineros a todo costo.
Las familias de los mineros se limitan en todo. Ni siquiera hay dinero para una comida digna para las esposas e hijos de los mineros. Muchos meses de atrasos en el pago de los salarios nos destruyen físicamente a nosotros, destruyen nuestras fuerzas, nuestra capacidad para la producción del carbón y nuestra capacidad para resistir la política antipopular y antiminera de nuestro gobierno.
NUESTRAS REIVINDICACIONES son simples y comprensibles A TODAS PERSONAS DE BUENA VOLUNTAD:
– Pagar inmediatamente todos los salarios atrasados a los mineros.
– No cerrar en ningún caso las minas y las empresas mineras de carbón de la EE «Selidivvuhilla» y EE «Volynvuhilla».
– Tirar de una vez a todo tipo de «supervisores» fuera de las minas.
– Acabar con el robo incontrolado del dinero de los mineros por parte de los funcionarios y administradores.
– Prevenir los despidos de los mineros debido a los obvios defectos en la gestión de la industria y en la política de cuadros del Ministerio correspondiente.
– Prevenir la desconexión de las empresas mineras del suministro eléctrico.
– Proporcionar la financiación por parte del gobierno para el desarrollo de las empresas públicas de carbón en las regiones de Donbass y Volyn.
– Asegurar el control directo por parte de los sindicatos mineros sobre los fondos públicos destinados para la industria del carbón de Ucrania.
– ¡Ninguna resolución relacionada con cuadros o finanzas en la industria minera sin aprobación de todos los sindicatos mineros!
17/12/2020
Presidente del Comité Sindical de la Organización Sindical «Protección del Trabajo» en la «Selidivvuhilla»
Stanislav I. Rozhkov
Presidente de la Organización Sindical de Base del Sindicato Independiente Ucraniano «Protección del Trabajo» en la subdivisión autónoma de la Mina «Buzhanska» de la empresa pública «Volynvuhilla»
Viktor A. Smarsh
Presidente del Sindicato Independiente Ucraniano «Protección del Trabajo»
засобів масової інформації та усіх небайдужих громадян із приводу ситуації, що склалася із катастрофічною заборгованістю держави перед українськими шахтарями державних підприємств.
Шановні добродії,
Ми на маємо наміру зараз з’ясовувати, хто саме винний в ситуації, яка склалася на державних підприємствах вугільної галузі з приводу довготривалої затримки заробітної платні українським шахтарям. Ми прекрасно розуміємо, що винна в цьому сама система останніх десятиліть нашої державності, яка формує принизливе ставлення з боку державних чиновників до шахтарів та до самої шахтарської праці. Існуюча державна політика робить усе можливе та неможливе, щоб остаточно знищити українське державне вугледобування, збільшити якомога усіма правдами та неправдами його собівартість, замістити на внутрішньому ринку вітчизняне українське вугілля польським або російським. В чиїх інтересах проводиться така політика нам прекрасно відомо. Але ж й шахтарі України не сказали ще свого останнього слова.
На сьогоднішній день офіційний борг перед працівниками вугільних підприємств державної форми власності складає 1,89 мільярдів гривень. Катастрофічна ситуація склалася й на тих підприємствах, де сформовані та працюють на захист українських шахтарів шахтарські профспілкові організації ВНПС «Захист праці» – ДП «Волиньвугілля» та ДП «Селидіввугілля». Зокрема, борг перед гірняками ДП «Селидіввугілля» складає вже 301 мільйон гривень, заборгованість по заробітній платі у ДП «Волиньвугілля» становить вже 92,4 мільйонів гривень. Наші гірняки-профспілковці вже багато часу обурюються неефективним управлінням та використанням коштів на ремонт та модернізацію гірничого обладнання, а також розкраданням коштів на державних підприємствах. Незважаючи на чисельні обіцянки влади, інститут «смотрящих» над шахтарською галуззю так і не був ліквідований. Змінюються обличчя державних керманичів над вугільною галуззю, а шахтарська праця стає з кожним роком все більш і більш ігнорованою власною державою. Навіть і чергові обіцянки з боку державних чиновників розрахуватися з шахтарями протягом декількох днів виявилися лише брехнею та лише бажанням зупинити у будь-яку ціну наші справедливі акції шахтарського протесту.
Шахтарські сім’ї обмежують себе в усьому. Навіть на повноцінну їжу шахтарських дружин та дітей вже не залишилось заощаджених грошей. Багатомісячні затримки заробітної платні фізично знищують нас, наші сили, нашу здатність до видобування вугілля та нашу здатність чинити опір антинародній та антишахтарській політиці нашої влади.
НАШІ ВИМОГИ ПРОСТІ ТА ЗРОЗУМІЛІ УСІМ ЛЮДЯМ ДОБРОЇ ВОЛІ:
негайно виплатити шахтарям в повному обсязі заборговану заробітну плату;
ні в якому разі не закривати шахти та вуглевидобувні підприємства ДП «Селидіввугілля» та ДП «Волиньвугілля»;
нарешті викинути геть різноманітних «смотрящих» за шахтами;
зупинити тотальну крадіжку чиновниками та керманичами шахт шахтарських грошей;
не допустити скорочень шахтарів через очевидні прогалини в керівництві галуззю та кадровій політиці профільного Міністерства;
не допускати відключення шахтарських підприємств від електропостачання;
передбачити державне фінансування на розвиток державних вугільних підприємств Донбасу та Волині;
забезпечити безпосередній шахтарський профспілковий контроль за державними грошима, що виділяються шахтарській галузі України;
жодного кадрового чи фінансового рішення в шахтарській галузі без погодження з усіма шахтарськими профспілками!
17.12.2020 р.
Голова Профспілкового Комітету Профспілкової організації «Захист праці» на ДП «Селидіввугілля» – Рожков Станіслав Іванович
Голова Первинної Профспілкової Організації ВНПС «Захист праці» на Відокремленому підрозділі «Шахта “Бужанська» ДП «Волиньвугілля» – Смарш Віктор Олексійович
Вот так директор Криворожской ТЭС в г. Зеленодольск Сергей Дегтяренко пытается “задушить” своими незаконными действиями независимый профсоюз “ЗАХИСТ ПРАЦІ”, отстраняя его членов от работы после их выхода из почти годичного простоя. Работники вышли, а в котло-турбинном цеху, в котором они работали, оказывается по штатному расписанию осталось всего 10 рабочих. Ни ознакомлений, ни приказов, ни согласования с профсоюзом…. Они в воздухе. Этот беспредел будет и далее продолжаться пока у руля Дегтяренко и пока ДТЭК будет спускать ему с рук любой антиправовой беспредел на предприятии. Для него все методы хороши…
Данное заявление о солидарности с борьбой и забастовками украинских горняков было получено офисом Международной шахтерской координации от шахтеров Марокко. Крепим международную шахтерскую солидарность!!!
Уважаемые товарищи,
я получил вашу информацию о забастовках и демонстрациях. Условия, в которых вы живете, такие же, как и многих других шахтеров. Закрытие шахт осуществляется одинаково во всем мире. Любой кризис начинается с невыплаты зарплаты рабочим, чтобы шахтеры столкнулись с бедностью, чтобы они не могли сопротивляться давлению начальства и ослабели перед лицами, принимающими решения. И, как и во всех шахтерских городах, все их население привязано к заработной плате рабочих-шахтеров, которая обращается и создает косвенные рабочие места, а кризис неплатежей шахтерам отражается на всех жителей этих городов.
Дорогие товарищи, мы пережили такой же опыт в Марокко в угледобывающем городе Джерада – крупнейшей угольной шахте в Марокко. Мы знаем об этих условиях, мы учитываем социальные последствия политики закрытия шахт, социально-экономические издержки очень велики, и, в конце концов, именно шахтеры становятся жертвами. Поэтому союз народных и рабочих сил вызван ростом кризиса и гарантирует защиту интересов и всех жителей, и рабочего класса.
Мы, как горняки из Марокко, выражаем нашу поддержку и солидарность всем профсоюзным и народным действиям в защиту ваших прав на стабильную работу в условиях, которых шахтер заслуживает, жертвуя не только ради своего времени, но и ради своего здоровья.
Доброго вам дня, дорогие товарищи, и желаю вам удачи в победе и борьбе против империалистических капиталистических транснациональных корпораций, которые эксплуатируют человека и природу и подвергают опасности жизнь на земле.
Шахтеры вместе против уничтожения наших средств к существованию путем разрушения природной среды и за будущее молодежи!
В этой ситуации, когда мировой экономический и финансовый кризис усугубляется пандемией короны, мы, шахтеры, несем особую ответственность за то, чтобы выйти на улицы, чтобы сохранить естественные основы человеческой жизни и будущее молодежи. Международные монополии, включая горнодобывающие компании и международный финансовый капитал, хотят переложить бремя этого мирового экономического и финансового кризиса на плечи масс, чтобы по возможности извлечь из него выгоду. Это приводит к массовому уничтожению нашей окружающей среды, безудержной эксплуатации природных ресурсов и массовому росту эксплуатации шахтеров и их семей.
“Борьба шахтеров за адекватные условия жизни должна идти рука об руку с борьбой за защиту их средств к существованию. Мы выступаем против любых спекуляций на рабочих местах, направленных против сохранения наших средств к существованию и связанного с этим раскола. Нам необходимо и то, и другое, чтобы выжить”. (Извлечение из программы борьбы Международной координации шахтеров).
25 сентября 2020 года, несмотря на КОВИД 19, миллионы людей по всему миру приняли участие в глобальном “Дне климатической забастовки”, и молодежь, в частности, находится в авангарде. Элла, 15 лет из Вуллонгонга/Австралия, сообщает: “25 сентября я стою здесь с моим дядей, который уже 20 лет работает в горнодобывающей промышленности и в сфере ископаемого топлива. Он заслуживает работать в отрасли, которая не ставит под угрозу будущее его семьи. Я знаю, что инвестиции в такие отрасли, как газ, помогут ему в долгосрочной перспективе”…Мы … договорились, что мы не сможем оправиться от кризиса Ковида –19 и справиться с изменением климата, не обеспечив при этом рабочих мест – и что рабочие места в сфере возобновляемых источников энергии находятся в самом центре движения вперед”.
За последние несколько месяцев, прошедших после вспышки пандемии короны, рабочее, экологическое и молодежное движение продемонстрировало, что акции протеста могут проводиться эффективно при соблюдении требований охраны здоровья. Например, движение “Черные жизни имеют значение” в США, первомайская демонстрация рабочих во всем мире.
И последнее, но не менее важное: шахтеры Колумбии, Украины, Польши, Беларуси, Конго, Германии и многих других стран ведут решительную борьбу против экстремальных условий труда, закрытия шахт, за рабочие места, за политические и профсоюзные права, за защиту окружающей среды.
Мы выступаем против любого раскола, будь то со стороны антикоммунистов, антиреволюционеров или сил, подрывающих единство трудящихся во всем мире. Организуйтесь в Международном координационном комитете горняков! Ибо только вместе мы сможем быть сильными и построить превосходящую силу против международных монополий и их правительств.
Поэтому мы призываем горняков всего мира, принять участие в демонстрациях, акциях, организовать деятельность компаний и профсоюзов в рамках активного сопротивления надвигающейся экологической катастрофе и разрушения наших средств к существованию. Ура международной солидарности!
Андреас Тадысяк Главный координатор по международной координации деятельности шахтеров
По поводу нарушения международных стандартов условий труда в законопроектe № 2681 «О профсоюзах»
Уважаемый президент Володимир Зеленський.
Мы обращаемся от Картеля строительных профсоюзов (BAT) и Объединения Строительных рабочих Копенгагена (Byggefagenes Samvirke), чтобы выразить нашу озабоченность и протест против посягательств на права рабочих и профсоюзов в Украине.
Законопроект № 2681 и другие законопроекты о труде Украины нарушают международные стандарты условий труда.
Это, в частности, касается:
# Формирования нового органа контроля профсоюзов с широкими и неконтролируемыми полномочиями по контролю за деятельностью профсоюзов.
# Ограничения прав на объединение путем произвольного сокращения числа профсоюзов на рабочем месте.
# Установления минимального количества членов, которое должно быть в профсоюзе. Тем самым подрывается право работников вступать в профсоюзы, особенно на малых и средних предприятиях.
# Отказa сотрудникам управленческих структур в праве создавать профсоюз или вступать в него.
# Ограничения права профсоюзов контролировать сбор взносов.
# Предоставления правительству право конфисковать собственность профсоюзов и тем самым подорвать независимость и автономию профсоюзов.
Кроме того, мы глубоко обеспокоены тем, что украинским профсоюзам не предоставили возможность реального участия в разработке законопроекта № 2681.
Подчеркиваем, что Правительство Украины обязано перед Международной Oрганизацией Tруда (МОТ) соблюдать международные стандарты условий труда.
Мы советуем Вашему офису и руководству украинского парламента приостановить работу над этим законодательством и немедленно обратиться за консультацией и поддержкой технических экспертов МОТ, а также начать конструктивные переговоры с украинскими профсоюзами.
Если законопроект № 2681 будет принят без участия украинских профсоюзов и вопреки международным стандартам условий труда и Конституции Украины, это подорвет международную репутацию Украины.
Надеемся на Ваше сотрудничество.
Примите наилучшие пожелания.
Гунде Одгор
Начальник секретариата
Картеля строительных профсоюзов (BAT)
Хенрик Юул Расмуссен
Председатель
Обьединения Строительных рабочих Копенгагене (ByggefagenesSamvirke)
По поручению следующих профсоюзов:
Профсоюза жестянщиков (Rør- og Blikkenslagernes Fagforening)
Председатель: Хенрик Дж. Расмуссен
3F Профсоюз работников строительства и окружающей среды
Председатель: Клаус Вестергрeн
3F г. Хойе Тоструп (Høje Taastrup)
Председатель: Сорен Грён
3F г. Каструп
Председатель: Хенрик Бaй-Клауcен
3F района Mølleåen
Председатель: Майкл Овесен
3F Северо-Западного района Большого Копенгагена
Председатель: Eспер Холм
3F района Вестaйнен
Председатель: Томас Овергoр
Датский электроэнергетический профсоюз, г. Копенгаген
Председатель: Ларс Бэк
Профсоюз работников торговли, Ай-ти и СМИ, г. Копенгаген
Председатель: Питер Жак Енсен
Профсоюз маляров, Большой Копенгаген
Председатель: Джими Педерсен
Профсоюз Металлистов, г. Копенгаген
Председатель: Хенрик Стиллинг
Профсоюз монтажников строительных лесов от 1920 г.
Голова профспілкового комітету ППО ЛКП «Львівелектротранс» ВНПС «Захист праці»
В діяльності первинної профспілкової організації часто виникає ситуація, коли адміністрація роботодавця намагається всіяко перешкоджати роботі профспілкових активістів, зокрема щодо їхньої участі в судових засіданнях у справах, стороною в яких виступає підприємство чи установа – роботодавець. Яким чином діяти у випадку неявно вираженої конфронтації адміністрації роботодавця з профспілкою, коли участь в судовому засіданні профактивіста ставиться в залежність від наявності дозволу керівника роботодавцяна відлучення з роботи в цей час?
Наведемо кілька висновків і рекомендацій з досвіду у подібній справі* :
1. Звільнення працівника за п.4 ст.40 КЗпП України (за прогул) за його перебування в робочий час в суді для участі в судовому засіданні згідно повістки, вважатиметься грубим порушенням законодавства про працю, оскільки за даною правовою нормою прогулом вважається відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, а відповідно до правового висновку Верховного Суду, зазначеному у постанові від 26.09.2018р. у справі № 373/980/16-ц, участь в судовому засіданні є поважною причиною відсутності на роботі.
Отже, в разі звільнення за означених підстав і обставин працівник гарантовано підлягає поновленню судом на роботі, а керівник роботодавця, який підписав відповідний наказ про звільнення з цієї підстави, може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.172 КК України за незаконне звільнення працівника з роботи.
Таким чином, не слід боятись погроз представників адміністрації про їх наміри звільнити працівника за вказаних підстав і обставин, якщо у працівника є на руках судова повістка з відміткою секретаря суду про час початку й і закінчення судового засідання, що припадає на період відсутності працівника на роботі з врахуванням часу добирання до місцезнаходження суду.
2. Якщо адміністрацією прийнято наказ про винесення працівнику догани через його відсутність на роботі без дозволу керівника роботодавця, тоді слід оскаржити такий наказ в суді до спливу трьохмісячного строку з моменту ознайомлення працівника із цим наказом.
Перед підписанням примірника наказу в графі «Ознайомився» й проставлянням дати (прописом) бажано зробити напис про свою незгоду з цим наказом із посиланням на відповідну норму закону, яку порушив роботодавець.
При цьому, при ознайомленні з таким наказом важливо зробити його фотокопію, а також фотокопії всіх доданих до цього наказу документів, які були підставами для його винесення : акт про відсутність на роботі, службова (доповідна) записка, пояснення тощо. Файли з цифровими фото треба одразу скопіювати в окрему папку особистого комп’ютера по даній справі для формування матеріалів позову. В разі відмови представника адміністрації у наданні можливості провести фотографування документів, негайно ввімкнути відео- та (або) аудіо-запис на своєму смартфоні та повторно звернутись із такою вимогою, зафіксувавши на електронні носії факт відмови у цьому, а також відмітити у примірнику наказу про цей факт.
Відео та аудіо- файли слід зберегти у папці матеріалів позову для їх наступного подання до суду в якості доказів неправомірних дій адміністрації і додатків до заяви (клопотання) про забезпечення (витребування) доказів.
3. В період, що передує даті винесення наказу про догану, починаючи з дати ознайомлення із «актом відсутності на роботі без поважних причин» (далі – акт), провести наступні заходи:
а) перед своїм підписом в графі «Ознайомлений» зробити напис про незгоду з цим актом, зазначивши підстави поважності причин відсутності на роботі, зокрема послатись на дозвіл безпосереднього керівника (такий дозвіл у вигляді візи на заяві про відлучення з роботи бажано отримати заздалегідь, що дозволить довести нікчемність акту, складеного за підписом осіб, які не мають відношення до роботи працівника, бо безпосередній керівник не стане підписувати такий акт, якщо сам же дозволив працівникові відлучитись);
б) після підписання акту й проставляння дати (прописом) про ознайомлення з ним зробити його фотокопію, файл з цифровим фото зберегти у папці особистого комп’ютера по даній справі;
в) відшукати (роздрукувати, скопіювати) й зложити в окрему папку всі документи (заяви, службові записки, електронні листи, скрін-шот зображень екрану комп’ютера тощо), які стосуються даної справи, підготуватись до написання пояснення.
4. Написання пояснення на вимогу адміністрації по даному факту здійснювати обдумано, логічно викладаючи обставини, що спростовують або аргументовано заперечують її доводи про суть порушень трудової дисципліни зі сторони працівника. Крім того, слід викласти порушення при складанні акту.
Ні в якому разі не складати пояснення поспіхом, а, відтак, не зважати на вимоги і погрози керівництва, що потрібно пояснення «не зараз , а вже», оскільки жодної правової норми, яка б регулювала питання строків й термінів написання пояснення, трудове законодавство не містить.
Відмовлятись від написання пояснення не слід, оскільки в цьому випадку складається відповідний акт, що не в інтересах працівника.
Також, потрібно зробити фотокопію пояснення після його реєстрації у канцелярії (приймальні чи відповідальним працівником) роботодавця.
5. Якщо дисциплінарне стягнення у вигляді догани намагатимуться застосувати до працівника – члена виборного органу (профкому) первинної профспілкової організації, тоді голові первинки потрібно отримати відповідне подання від адміністрації роботодавця про надання згоди на притягнення такого працівника до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та невідкладно провести засідання профспілкового комітету з даного питання.
Винесення наказу про догану щодо члена виборного органу профспілки без дотримання процедури подання адміністрації і згоди профспілкового органу, є прямим порушенням вимог частини другої статті 252 КЗпП України.
Повідомлення-рішення профкому про відмову у наданні згоди на задоволення вимоги такого подання має бути обґрунтованим, тобто покликатись на певну норму законодавства про працю, іншу норму закону, яку порушив роботодавець, застосовуючи дисциплінарне стягнення щодо працівника (по аналогії закону – процедура, прописана у ст.43 КЗпП України).
Як правило, основним обґрунтуванням такої відмови є порушення роботодавцем вимог законодавства про заборону дискримінації у сфері праці : статті 2-1 КЗпП України, п.6, п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», а також ст.24 Конституції України, ст.1 Протоколу №12 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованого Законом України № 3435-IVвід 09.02.2006р.
Члени виборних органів профспілки, як правило, зазнають утисків й дискримінації через свою профспілкову діяльність, захист трудових прав інших працівників та за звернення до суду й участь в судових засіданнях з цих питань.
В даному випадку фактом дискримінації вважатиметься сама вимога адміністрації роботодавця до профспілкового активіста або встановлення щодо нього особливого порядку отримувати дозвіл на своє відлучення з роботи виключно від керівника підприємства (установи)-роботодавця, а не, як зазвичай для всіх інших працівників, від свого безпосереднього керівника (керівника свого підрозділу).
В цьому випадку винесення адміністрацією роботодавця догани члену виборного органу (профкому) первинної профспілкової організації за наявності поданого їй повідомлення-рішення профкому про незгоду у застосуванні дисциплінарного стягнення до даного працівника буде прямо суперечити припису ч.2 ст.252 КЗпП України, про що і потрібно відмітити у позовній заяві.
* Нагадаємо, що 03.03.2020 року адміністрація ЛКП «Львівелектротранс» винесла наказ про застосування до Володимира Порошина, голови профспілкового комітету ППО ЛКП «Львівелектротранс» ВНПС «Захист праці», дисциплінарного стягнення у вигляді догани, начебто, за порушення трудової дисципліни – участі в робочий час в судовому засіданні Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 року, в якому він виступав як позивач.
29.05.2020р. цей наказ було оскаржено Порошиним В.В. в судовому порядку шляхом подання відповідного позову (ухвала від 01.06.2020р. про відкриття провадження у справі №465/3045/20).
З позовних матеріалів вбачається, що спірний наказ являв собою своєрідну реакцію адміністрації відповідача – ЛКП «Львівелектролтранс» у відповідь на безкомпромісну позицію позивача в боротьбі за права працівників ЛКП «Львівелектротранс» – членів первинної профспілкової організації ЛКП «Львівелектротранс» ВНПС «Захист праці», зокрема у справах проти дискримінації, утисків й звільнення з роботи члена профспілкової організації Бондара Івана Миколайовича (справи №465/6270/19, №465/6513/19 та №465/429/20).
Скоріш за все, адміністрація ЛКП «Львівелектротранс» розраховувала використати цей спірний наказ як певну форму утиску позивача, оскільки серед інших негативних наслідків для нього, включаючи позбавлення права на заохочення, цей наказ міг бути використаний і для звільнення позивача з роботи за п.3 ст.40 КЗпП України.
Однак, пересвідчившись у безперспективності політики тиску на ППО ЛКП «Львівелектротранс» ВНПС «Захист праці» та не бажаючи програти суд, адміністрація ЛКП «Львівелектротранс» звернулась до позивача з ініціативою вступити у переговори про вирішення даного спору в позасудовому порядку.
Врешті, на стадії підготовчого провадження перед підготовчим засіданням, призначеним на 28.09.2020 року, між сторонами був досягнутий компроміс, за наслідками якого спірний наказ було скасовано відповідачем ЛКП «Львівелектротранс» наказом від 25.09.2020р., в зв’язку з чим для запобігання відмови у позові через відсутність предмету спору позивач виголосив в суді заяву про залишення його позовної заяви без розгляду, яка була задоволена судом (ухвала судового засідання від 28.09.2020 року).
Ми вже писали, що директор ДП «УКРІІНТР» Віталій Крайнєв є абсолютно випадковою людиною в інституті. Він не має навіть профільної геологорозвідувальної освіти та відповідного фаху. Але ж він входив до пулу “близьких людей” колишнього віце-прем`єра доби Порошенка – Генадія Зубка. Зубко, як кажуть, скрізь намагався розставити в державних підприємствах вкрай непідготовлених до керування, але ж “своїх” людей. Звісно, що за таких умов фахові спеціалісти славетного геологорозвідувального інституту, які об`єдналися в профспілку “Захист праці”, стали новопризначеному директору як кістка в горлі. Репресії почалися незабаром після призначення Крайнєва директором ДП «УКРІІНТР». Наші активісти потрапили під винесення цілої низки незрозумілих та цілком незаконних доган та звільнень.
В цій ситуації у активістів “Захисту праці” залишався єдиний вихід – звернутися до судів з метою поновлення справедливості та відновлення нормальної роботи державного підприємства.
І ось перша добра ластівка. Деснянський районний суд міста Києва визнав незаконним та скасував наказ Державного підприємства «Український інститут інженерно – технічних розвідувань для будівництва» №12-К від 18.02.2020 у вигляді оголошення догани члену профспілкового комітету “Захисту праці”, начальнику відділу по забезпеченню інженерно-технічних вишукувань Філячеву Олександру Вікторовичу.
Ми вітаємо нашого профспілкового побратима Олександра Філячева із цією важливою перемогою. І ми впевнені, що незабаром нашій профспілці вдасться відстояти в судах та повернути справедливість до усіх незаконно репресованих паном Крайнєвим фахівців-геологорозвідувальників.
Центральний Комітет ВНПС “Захист праці” 19.10.2020.
Dichiarazione di Oleg Vernik, presidente del membro del PI Zakhyst Pratsi, sugli scioperi dei minatori in corso in Ucraina.
Mentre vengono scritte queste parole, 22 coraggiosi minatori della miniera di Oktyabrskaya a Krivoy Rog rimangono in sciopero sottoterra.
Centinaia dei loro compagni – comprese le donne – di varie miniere sono risaliti in superficie. Le loro richieste sono state soddisfatte solo in parte, ma rimangono impegnate nella loro lotta. Ci attendono nuove, disperate battaglie contro il capitale e per una vita dignitosa per i lavoratori ucraini. Per la prima volta nella storia del nostro paese, siamo testimoni di lotte di lavoro e di solidarietà di questa portata.
Il 3 settembre 2020 i minatori dello Stabilimento Minerario di Ferro Krivoy Rog (KZhRK), gestito congiuntamente dagli oligarchi in conflitto Rinat Akhmetov e Igor Kolomoisky, non sono risaliti in superficie. I lavoratori chiedevano un miglioramento delle condizioni di lavoro e un aumento dei salari che la direzione ha deciso di tagliare mesi prima dell’inizio delle proteste. Dall’8 settembre le miniere “Oktyabrskaya”, “Rodina”, “Ternovskaya” (ex “Miniera Lenin”) e “Gvardeyskaya” sono in sciopero. Per tutto il mese di settembre, 393 minatori sono rimasti sottoterra per protesta. Molte di loro erano donne.
Questo sciopero dei minatori è unico nella storia dell’Ucraina moderna. È uno dei primi a riunire le lotte dei minatori e dei lavoratori di altre industrie. In particolare, i lavoratori delle ferrovie del deposito delle locomotive di Krivoy Rog hanno sostenuto la lotta dei minatori con il loro “sciopero bianco”. Gli attivisti del sindacato indipendente dei lavoratori delle ferrovie hanno individuato problemi tecnici in decine di locomotive e si sono rifiutati di lavorarci. Il 27 e 28 settembre, circa 10 locomotive non hanno mai lasciato il deposito delle locomotive di Krivoy Rog – una potente dimostrazione di solidarietà con i minatori in sciopero del KZhRK. Lavoratori delle ferrovie hanno partecipato ad azioni di solidarietà in luoghi anche lontani da Krivoy Rog, tra cui Nikopol e Nizhnedniprovskiy Uzel.
La protesta dei minatori di Krivoy Rog si è scatenata a causa dei cambiamenti nella struttura salariale degli impiegati. Una volta il salario dei minatori veniva pagato all’ora, tenendo conto di tutto il tempo speso sottoterra. Recentemente, i salari sono stati legati alla produzione, e gli stipendi sono calati drasticamente: le attrezzature antiquate delle miniere si guastano regolarmente, e gli operai non sono più pagati per ripararle. Ma anche le condizioni generali di lavoro hanno giocato un ruolo importante. I minatori affermano che le attrezzature delle miniere sono in uso da oltre 30 anni, con notevoli impatti negativi sulla salute e sull’ambiente di lavoro. Secondo i difensori dei diritti umani, un lavoratore è morto in una miniera di KZhRK nell’aprile 2020. Un tribunale ha ammesso in seguito che il decesso è stato causato dalle cattive condizioni tecniche delle attrezzature. Infine, il rischio di perdere il diritto alla pensione ha dato ulteriore impulso agli scioperi. Secondo i minatori, più di quattromila lavoratori non avranno diritto a una pensione preferenziale. E la riforma delle pensioni dell’Ucraina, adottata diversi anni fa, ha colpito in modo particolarmente duro le minatrici. Invece di un possibile pensionamento a 45 anni, dovranno lavorare per almeno altri cinque anni in più.
Molti dei principali media ucraini hanno prestato particolare attenzione alla richiesta degli scioperanti di sostituire i vertici dello Stabilimento Minerario di Ferro Krivoy Rog. Ho già scritto che la KZhRK è di proprietà congiunta di due oligarchi ucraini concorrenti – Kolomoiskiy e Akhmetov – che hanno quote uguali nel business. Kolomoysky ha formalmente trasferito la sua quota ad un altro oligarca, Yaroslavsky, ma gli esperti ritengono che la gestione di KZhRK sia ancora assegnatada Kolomoysky. Molti hanno ipotizzato, speculando sulla richiesta di sostituire i vertici della miniera, che gli scioperi siano parte di un complotto di Akhmetov per ottenere il controllo totale dello Stabilimento Minerario di Ferro Krivoy Rog.
Questa teoria del complotto ignora il potere emerso dal movimento di protesta di massa dei lavoratori. Un tale movimento è pericoloso per l’oligarchia ucraina in generale. Qui, proprio sotto agli occhi di un movimento operaio di massa, la classe dirigente si sta consolidando; solo il lavoro organizzato di massa può distruggere il modello di capitalismo oligarchico ucraino. Questo è il motivo per cui non è il conflitto tra oligarchi ucraini ad essere importante per la nostra analisi della situazione, ma il livello di organizzazione e le attività del movimento democratico dei lavoratori, abbracciato dai sindacati indipendenti in tutta l’Ucraina.
Krivoy Rog è il luogo di nascita dell’attuale presidente dell’Ucraina, Volodymyr Zelensky, che ha ricevuto dagli elettori un sostegno record alle elezioni presidenziali e parlamentari nella sua città natale. I minatori di Krivoy Rog hanno avuto motivo di contare sul sostegno di Zelenskyi per le loro richieste. Tuttavia, sia Zelensky che l’ufficio del Presidente hanno preso le distanze dai minatori. Durante gli incontri tra i minatori in sciopero e i membri del Parlamento del partito Servitore del Popolo di Zelensky, ai minatori è stato chiesto di esprimere la loro sfiducia nei confronti dei leader sindacali, che avevano dato il via allo sciopero.
Inoltre, le autorità ucraine non hanno intrapreso alcuna misura per proteggere i minatori in sciopero dalla repressione da parte dell’amministrazione dello Stabilimento Minerario di Ferro Krivoy Rog. L’amministrazione del KZhRK ha iniziato a pubblicare sui social network i dati personali dei minatori in sciopero sottoterra e, secondo le informazioni del deputato ucraino Mykhaylo Volynets, l’appartamento di uno dei minatori in sciopero sotterraneo è stato svaligiato. “In realtà, i vertici dello stabilimento hanno agito legittimando i ‘domushniki’ (scassinatori)”, ha detto Volynets.
“I lavoratori che sono sottoterra sentono una pressione fisica e morale disumana… Ma si presume che il presidente debba affrontare una pressione ancora maggiore da parte degli oligarchi”. Penso che entrambi i proprietari gli stiano chiedendo di non interferire nella situazione, perché questo dimostrerebbe che i manifestanti hanno ragione, e la situazione cambierebbe in modo significativo”, dice Vitaliy Dudin, capo del dipartimento legale del sindacato indipendente ucraino “Zakhyst Pratsi” (“Protezione del lavoro”).
La situazione si sta sviluppando in modo dinamico e ogni giorno porta nuove notizie. Ma il fatto che lo sciopero dei minatori di Krivoy Rog sia risuonato in tutto il mondo ci entusiasma e ci incoraggia. Ogni lotta di classe dà ai lavoratori ucraini un’esperienza inestimabile. La solidarietà globale dei lavoratori non è più un ideale astratto, ma una realtà molto concreta per i lavoratori ucraini. I lavoratori ucraini ringraziano i loro compagni e le loro compagne di tutto il mondo per il loro sostegno senza precedenti. Ci sono ancora molte battaglie da affrontare per una vera democrazia e per i diritti dei lavoratori. Queste battaglie sono state, sono e saranno sempre internazionali.
Statement von Oleg Wernik, Vorsitzender des PI-Mitglieds Zakhyst Pratsi, zum anhaltenden Streik von Bergleuten in der Ukraine.
Während ich diese Zeilen schreibe, streiken weiterhin 22 mutige Bergleute unter Tage in der Oktjabrskaja-Mine in Krywyj Rih.
Hunderte ihrer Kamerad*innen aus verschiedenen Minen sind bereits wieder an die Erdoberfläche gekommen. Ihre Forderungen sind nur teilweise erfüllt worden, aber sie bleiben ihrem Kampf verpflichtet. Neue, schwere Kämpfe stehen bevor, gegen das Kapital und für ein menschenwürdiges Leben der ukrainischen Arbeiter*innen. Zum ersten Mal in der Geschichte unseres Staates sind wir Zeugen eines Arbeitskampfes und von Solidarität in einem derartigen Ausmaß.
Am 3. September 2020 kamen die Bergleute des Eisenerz-Bergwerks Krywyj Rih (KZhRK), das gemeinsam von den untereinander im Konflikt stehenden Oligarchen Rinat Achmetow und Igor Kolomojskyj betrieben wird, nicht zurück über Tage. Die Arbeitenden forderten höhere Löhne, die die Unternehmensleitung einige Monate vor den Protesten zu kürzen beschlossen hatte, sowie bessere Arbeitsbedingungen. Ab dem 8. September streikten auch die Bergwerke “Oktjabrskaja”, “Rodina”, “Ternowskaja” (ehemals “Lenin-Mine”) und “Gwardejskaja”. Den ganzen September hindurch hielten sich 393 Bergleute aus Protest unter Tage auf, viele davon Frauen.
Dieser Streik der Bergleute ist einzigartig in der modernen Ukraine. Er ist einer der ersten, der die Kämpfe von Bergleuten und Arbeiter*innen in anderen Branchen zusammenführt. Insbesondere die Eisenbahner*innen des Lokomotivdepots in Krywyj Rih unterstützten den Kampf der Bergleute mit ihren Aktionen für “ausschließlichen Dienst nach Vorschrift”: Aktivist*innen der Unabhängigen Eisenbahnergewerkschaft identifizierten zwar technische Probleme in Dutzenden von Lokomotiven, weigerten sich aber, diese zu beheben. Am 27. und 28. September konnten daher rund zehn Lokomotiven das Lokomotivdepot in Krywyj Rih nicht verlassen — eine starke Demonstration der Solidarität mit den streikenden Bergleuten der KZhRK. Eisenbahner*innen beteiligten sich auch an Solidaritätsaktionen an Orten weit entfernt von Krywyj Rih, unter anderem in Nikopol und Nischnedniprowskyj Usel.
Der Protest der Bergleute in Krwij Rih wurde durch Änderungen in der Gehaltsstruktur ausgelöst: Die Löhne waren vormals stundenweise bezahlt worden, wobei die gesamte Zeit, die die Bergleute unter Tage verbrachten, berücksichtigt wurde. In letzter Zeit wurden die Löhne jedoch an die Produktion gebunden. Sie sind daher stark gesunken. Die veraltete Ausrüstung in den Bergwerken versagt regelmäßig und die Arbeiter*innen werden nicht mehr für die Reparatur bezahlt. Aber auch die allgemeinen Arbeitsbedingungen spielten eine Rolle: Die Bergleute berichten, dass die Ausrüstung in den Minen seit über 30 Jahren in Gebrauch ist, mit erheblichen negativen Auswirkungen auf ihre Gesundheit und das Arbeitsumfeld. Nach Angaben von Menschenrechtsorganisationen starb im April 2020 ein Arbeiter in einem Bergwerk in KZhRK. Ein Gericht räumte später ein, dass dies auf den schlechten technischen Zustand der Ausrüstung zurückzuführen sei. Darüber hinaus gibt das neue Risiko, den Anspruch auf Rente zu verlieren, den Streiks weiteren Auftrieb. Nach Angaben der Bergleute werden mehr als viertausend Beschäftigte keinen Anspruch auf eine Vorzugsrente haben. Die Rentenreform in der Ukraine, die vor einigen Jahren verabschiedet wurde, traf die Bergarbeiter*innen besonders hart: Statt eines möglichen Renteneintritts mit 45 Jahren werden sie mindestens fünf Jahre länger arbeiten müssen.
Viele führende ukrainische Medien haben der Forderung der Streikenden, die Leitung des Eisenerzwerks von Krywyj Rih abzusetzen, besondere Aufmerksamkeit geschenkt. Ich habe oben bereits geschrieben, dass KZhRK im gemeinsamen Besitz von zwei miteinander konkurrierenden ukrainischen Oligarchen — Kolomoiskyj und Achmetow — ist, die zu gleichen Teilen an dem Unternehmen beteiligt sind. Kolomojskyj übertrug seinen Anteil formell an einen anderen Oligarchen, Jaroslawskyj, aber Experten glauben, dass das Management von KZhRK nach wie vor von Kolomojskyj ernannt wird. Da sie sich auf die Forderung nach einem Wechsel in der Leitung des Bergwerks fokussierten, sind viele Pressevertreter*innen davon ausgegangen, dass die Streiks Teil eines Komplotts von Seiten Achmetows sein könnten. Sein Ziel sei es, die vollständige Kontrolle über das Eisenerzwerk von Krywyj Rih zu erlangen.
Dieses Verschwörungsdenken ignoriert jedoch die Kraft der entstandenen Massenprotestbewegung der Arbeiter*innen. Eine solche Bewegung ist für die ukrainische Oligarchie insgesamt gefährlich. Hier schließt also die herrschende Klasse, die Elite, angesichts einer Massenbewegung der Arbeiter*innen ihre Reihen. Denn: Nur die organisierte Arbeiterschaft kann das ukrainische Modell des oligarchischen Kapitalismus zerstören. Deshalb ist für uns in unserer Analyse nicht dieser Konflikt zwischen zwei ukrainischen Oligarchen von Bedeutung, sondern der Organisationsgrad und die Aktivitäten der demokratischen Arbeiterbewegung, die von unabhängigen Gewerkschaften in der gesamten Ukraine getragen wird.
Krywyj Rih ist der Geburtsort des derzeitigen Präsidenten der Ukraine, Wolodymyr Selenskyj, der bei den Präsidentschafts- und Parlamentswahlen in seiner Heimatstadt beispiellose Unterstützung von Seiten der Wähler*innen erhielt. Die Bergleute von Krywyj Rih hatten allen Grund, bei ihren Forderungen auf die Unterstützung Selenskyjs zu zählen. Doch sowohl Selenskyj als auch das Präsidentenamt distanzierten sich von den Bergleuten. Und bei Treffen zwischen den streikenden Bergarbeiter*innen und Abgeordneten von Selenskyjs Partei “Diener des Volkes” wurden die Bergleute gebeten, doch lieber ihr Misstrauen gegenüber ihren Gewerkschaftsführern, die den Streik initiiert hatten, zum Ausdruck zu bringen.
Darüber hinaus haben die ukrainischen Behörden keinerlei Schritte unternommen, um die streikenden Bergleute vor Repressionen durch die Verwaltung des Eisenerzwerkes Krywyj Rih zu schützen. Die Verwaltung der KZhRK begann, persönliche Daten der unter Tage streikenden Bergleute in sozialen Netzwerken zu veröffentlichen, und nach Informationen des ukrainischen Abgeordneten Michailo Wolynets wurde in die Wohnung eines der streikenden Bergleute eingebrochen. “Tatsächlich stand der Leiter des Werks sogar Schmiere für die ‘Domuschniki’ (Einbrecher),” berichtet Wolynets.
“Die Arbeitenden, die sich unter Tage befinden, spüren unmenschlichen physischen und moralischen Druck… Aber es ist anzunehmen, dass der Präsident noch stärkerem Druck von Seiten der Oligarchen ausgesetzt ist. Ich denke, dass beide Eigentümer ihn bitten, sich nicht in die Situation einzumischen. Denn das würde schließlich zeigen, dass die Demonstrierenden Recht haben, und die Situation könnte sich erheblich ändern,” erklärt Witali Dudin, Leiter der Rechtsabteilung der ukrainischen unabhängigen Gewerkschaft “Zakhyst Pratsi” (“Arbeitsschutz”).
Die Situation entwickelt sich dynamisch und jeder Tag bringt neue Nachrichten. Aber die Tatsache, dass der Streik der Bergleute von Kryvyj Rih in der ganzen Welt Resonanz gefunden hat, freut und ermutigt uns. Jeder Klassenkampf bietet den ukrainischen Arbeiter*innen unschätzbare Erfahrungen. Die Solidarität der globalen Arbeiterschaft ist kein abstraktes Ideal mehr, sondern eine sehr konkrete Realität für diese Arbeiter*innen in der Ukraine. Sie danken daher ihren Genoss*innen auf der ganzen Welt für ihre beispiellose Unterstützung. Es liegen noch viele Kämpfe für echte Demokratie und Arbeitsrechte vor uns. Diese Kämpfe waren, sind und werden international sein.
