Віталій Дудін, Голова юридичного департаменту ВНПС “Захист праці”
Чи допоможе Трудовий кодекс малому бізнесу?
Однією з офіційно проголошених причин прийняття нового Трудового кодексу проголошується заохочення інвестицій. Серед новацій – особливі умови регулювання праці на малих підприємствах (до 50 осіб), де звільнення допускається за один місяць і без згоди профспілки. Також скорочується строк погіршення істотних умов праці.
Здавалось би, що чим менше працівників, то тим простіше власникові вирішувати кадрові питання. Однак автори ТК вважають інакше. Ініціатива виглядає загрозливою у світлі фіктивного дроблення підприємств, яке раніше робилось, передусім, з метою податкової оптимізації (наприклад, у торгівлі).
В Україні контроль за трудовим законодавством на малих і середніх підприємствах відсутній взагалі. Тенденція посилилась після оголошення мораторію на перевірки. Спрощення регулювання розглядається як спосіб заохотити легальну зайнятість. «В умовах складної економічної ситуації зниженню тінізації у сфері зайнятості сприятиме поширення застосування гнучких новітніх форм трудових відносин, до яких відноситься: віддалена, мобільна, часткова та «запозичена» зайнятість, суміщення професій та посад тощо». Чи буде це справедливим? Згідно європейської практики, провина за незадекларовану працю у випадку її викриття контролюючими органами не повинна лягати на працівника.
Вважається, що працівник є більш слабкою стороною трудових відносин, тому звинувачувати його на рівні з роботодавцем є недоцільним. Отже, чи не є анулювання гарантій покладенням на працівника провини за допущені роботодавцем порушення? Тим більше, після зниження ЄСВ бізнес так і не продемонстрував бажання масово виводити зарплати із тіні. Чи допоможе тут лібералізація найму і звільнення?
Найбільше трудових прав дотримуються великі експортно-орієнтовані холдинги, задіяні у добувній промисловості. Чи можна сказати, що в них низькі прибутки? Навпаки. Ці галузі генерують значну частину прибутків і податків до бюджету. Тобто навіть навіть наявність жорстких обмежень не знижує ефекту від низьких зарплат. Відомо, що після „стрибка” долару зарплати робітників не зросли у гривневому еквіваленті. Високий рівень гарантій вимагає власника належним чином організовувати діяльність, щоб відповідати цим вмогам. Зниження „стелі” призведе до регресу. Певною мірою трудове законодавство виступає однією з гарантій можливого сталого розвитку. Зайве казати, що країни з високими соціальними стандартами демонструють найвищі темпи економічного розвитку (Норвегія, Німеччина, Франція).
На Заході існує диференціація трудового права залежності від чисельності працівників: для малих, а частково й для середніх підприємців установлюються пільгові для власників умови. У Бельгії виробнича рада створюється лише на підприємствах, де працюють понад 100 чоловік, а комітет з техніки безпеки – при 50 працюючих. У ФРН на дрібні підприємства (до 5 чоловік) не поширюється законодавство про виробничі ради, про гарантії при індивідуальних звільненнях. У Німеччині використовуються пільги для новостворених підприємств: протягом перших чотирьох років підприємці можуть звільняти працівників від виплати вихідної допомоги.
Однак, якщо звернути увагу на рекомендації МОП щодо подолання тінізації праці, то ми не знайдемо серед них вказівок лібералізувати порядок звільнення чи зняти інші соціальні зобов’язання з власників. Навпаки говориться про необхідність «подолання дефіциту гідної праці» на малих та середніх підприємствах. Це має досягатись за рахунок розширення доступу до фінансових ресурсів, запуск інфраструктурних проектів державою і спрощення нормативної бази. Доповідь на Міжнародній конференції праці «Перехід від неформальної до формальної економіки» містить рекомендацію «розширити сферу» (2015) охоплення інспекцією праці. У підготовленому НІСД висновку «Ризики поширення та шляхи мінімізації тіньової зайнятості в Україні» (2015) даються також рекомендації спрямувати програми створення робочих місць на розвиток малого підприємництва. Відзначимо, що фахівці НІСД підкреслюють, що податкові пільги повинні надаватись лише орієнтованим та високоякісну працю підприємцям і не говориться про необхідність урізати трудові права працівників (як це пропонується, у проекті ТК). Не містять таких пропозиції і «Рекомендації парламентських слухань на тему: Розвиток підприємництва в Україні та підтримка малого і середнього бізнесу», схвалені Верховною Радою України 13 квітня 2016 року.
Важливо, що рейтинг Doing Business, що складається Світовим банком, вже 2 роки не бере до уваги регулювання ринку праці, визначаючи легкість ведення бізнесу. По-перше, конкуренція за рахунок зниження захисту вважається аморальною. По-друге, це не гарантує економічного зростання (показовим є приклад Грузії).
В українських умовах саме збереження високих стандартів може стати „драйвером” економіки і стимулом для її розвитку. І навпаки – загострення соціальних суперечностей лише поглибить економічну кризу. Слушними є думки, що в нинішніх умовах не працюватиме будь-який кодекс, оскільки правовий нігілізм став звичним явищем. Тому є небезпека, що погіршиться лише зайнятість офіційних працівників, а охоплених неформальних відносинами документ не торкнеться. Таким чином, робітники з формального сектору відчують свою дискримінованість ще більше.
Серед українських експертів-правників немає сталої думки, наскільки особливі умови для малого бізнесу є припустимими. Одні вважають це звичною міжнародною практикою. Інші ж порушенням ст.24 Конституції про рівність усіх перед законом, а також кажуть про «штучну» підстав для диференціації (адже обсяг прав не пов’язано з діловими якостями працівника). Вважаю, що саме другим шляхом має слідувати Україна. Інакше буде створена ситуація, коли будуть створені над-дискриміновані групи працівників. І тоді вже робота за звичайним трудовим договором стане виключенням.